Сутність та структура пасивів. Особливості строкових депозитів та ощадних вкладів. Цілі застосування фінансових векселів. Обчислення нормативів платоспроможності. Визначення кредитних ризиків. Тенденції розвитку ресурсної бази комерційних банків України.
Аннотация к работе
На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, повязаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів перетворення їх в реальний капітал, здійснюючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах. Серед субєктів фінансово-господарської діяльності комерційних банків - це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної конюнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку. Формування ринкової фінансово - кредитної системи вимагає від банків підвищення ефективності діяльності, конкурентоспроможності банківських інструментів та послуг на основі впровадження досягнень науково - технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління банківською діяльністю. Для досягнення указаної мети поставлені і вирішені задачі: досліджено принципи та цілі організації управління пасивами, їх сутність та види;Розміром статутного фонду банку визначається багато основних параметрів діяльності банку, такі, як розмір залучених коштів, розмір кредитного портфеля банку, розмір ризику на одного позичальника і вкладника. Банк у пошуках "свого" клієнта, а клієнт - банку прагнуть до відповідності можливостей першого щодо задоволення обгрунтованих потреб другого в кредитних коштах; клієнт же, визначаючи міру ризику, який він може прийняти щодо банку при збереженні тимчасово вільних коштів на поточних і депозитних рахунках у цьому банку, в першу чергу орієнтується на розмір його капіталу. На початковому етапі створення банку саме власні кошти покривають першочергові видатки (земля, будинок, устаткування, зарплата), без яких банк не може почати свою діяльність. На відміну від власних коштів, що не можуть бути вилучені акціонерами або пайовиками, поки існує банк, наявність залучених коштів у банку має тимчасовий характер. За нормальної, прибуткової роботи банку, коли не потрібно спрямовувати частину прибутку або резервів на покриття збитків, що їх зазнає банк при проведенні активних операцій, власні кошти банку мають постійну тенденцію до зростання, яке відбувається в першу чергу за рахунок прибутку, або ще не розподіленого, або спрямованого за рішенням акціонерів у фонди банку.Перші зацікавлені в максимізації прибутку на вкладений у банк капітал, який одержують у формі дивідендів, тому вимагають від керівництва банку збільшення частки дохідних активів та підвищення процентних ставок по депозитах. Клієнти банку, в свою чергу, хотіли б одержувати вищий дохід на кошти, розміщені на поточних, депозитних та інших рахунках у банку, а позичати кошти на різні терміни під якомога нижчий відсоток. Керівництво ж банку, з одного боку, повинне забезпечити акціонерам прийнятний рівень дивідендів, співвідносний із доходами на капітал, вкладений в інші кредитно-фінансові установи, та із середнім доходом, який одержують акціонери підприємств інших галузей економіки. З іншого боку, основний прибуток у різних формах - і у вигляді процентного доходу, і у вигляді комісійного доходу, - банки одержують від операцій з клієнтами, а не від раціонального розміщення власних коштів, частка яких у пасивах банку незначна. Нездатність або небажання банку задовольнити ці потреби призводить до відпливу клієнтури і, як наслідок, до скорочення пасивів банку, які можуть бути джерелом активів, що дають прибуток.Недотримання нормативів, що встановлює центральний (національний) банк, тягне за собою накладення на комерційні банки різноманітних санкцій - від штрафів і попереджень до позбавлення банківських ліцензій. Розмір власного капіталу банку є базовим при обчисленні більшості економічних нормативів, які встановлюються національним (центральним) банком з метою регулювання банківської діяльності та фінансової системи в цілому. Структура власного капіталу банку, з погляду віднесення тих чи інших рахунків до власного капіталу і, відповідно, впливу на рівень виконання банками економічних нормативів, як правило, визначається національним (центральним) банком. Цей норматив визначає достатність власного капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різних видів банківської діяльності. Наприклад, кошти до запитання і строкові депозити в НБУ, готівка в касі, вкладення в боргові цінні папери уряду та цінні папери, що рефінансуються НБУ, мають коефіцієнт ризику 0, кошти до запитання і депозити в інших банках - 50, кредити й операції з цінними паперами - 100.Процентні ставки за операціями з клієнтами Середньомісячні обсяги депозитів, залучених протягом 2015 року за новими депозитними договорами, зросли порівняно з попереднім роком що в основному було зумовлено девальваційним чинником, а також збільшенням кількості договорів строком до одного місяця (характерно для періоду невизначеності економічних агентів).
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПАСИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
1.1 Поняття,структура пасивів та їх види
1.2 Механізм управління пасивами комерційних банків
1.3 Вплив регулятивної функції центрального (національного) банку на методи управління пасивами
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ
2.1 Аналіз депозитів комерційних банків в 2013-2015 роках
2.2 Міжбанківський депозитний ринок в 2013-2016 роках
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
3.1 Механізм управління ризик-менеджменту депозитних операцій банку
3.2 Забезпечення функціональної достатності ресурсного потенціалу банків