Удосконалення системи і методів управління як умова забезпечення життєдіяльності підприємства. Основні змінні організації, що потребують уваги керівництва. Структурні методи та міжособові стилі вирішення конфлікту. Розробка та аналіз посадової інструкції.
Аннотация к работе
Одеський національний політехнічний університет Виконала: студентка групи ЗОА-151Ринкові відносини впливають безпосередньо на оргструктуру управління підприємством, її ефективну побудову, а підприємство має можливість забезпечити максимальну прибутковість за рахунок підвищення продуктивності виробництва. Внутрішнє середовище організації визначається напрямком діяльності, її структурою, якісним складом працівників, системою управління, технологіями, рівнем розподілу праці, існуючими взаємозвязками, якістю інформаційних потоків тощо. Ефективність роботи організації значною мірою визначається її внутрішнім середовищем.Цілі - це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації (групи), тобто те, заради чого створювалася організація. Цілі, як основний чинник внутрішнього середовища, відіграють першорядну роль в становленні, розвитку та ефективному русі організації вперед. В залежності від можливостей організації та бажань власників організації відбувається формулювання цілі функціонування організації. Цілі можна класифікувати як: - загальноорганізаційні, тобто ті, заради яких створювалася організація - головний стимул її функціонування; Організаційні цілі можна сформувати в єдину ієрархічну структуру, тоді як індивідуальні (особисті) цілі мають безліч джерел і тому вони важко формалізуються.Організація являє собою живий організм, який має певну будову, де існують інформаційні, технологічні, сировинні, матеріальні, фінансові та трудові потоки. Структура визначає горизонтальний і вертикальний розподіл праці всередині організації.З технічної точки зору завдання визначаються не працівнику, а його посаді, що сприяє найбільшій ефективності організації, тоді як підбір конкретного виконавця завдання залежить від особистості та характеристик претендентів.Технологія - це взаємозвязок кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для виконання бажаних змін в матеріалах, інформації або людях. Технології можуть докорінно змінити конкурентне становище організації, впливають на обсяг і якість інвестиційних процесів в ній, потужність підприємства, канали розповсюдження товарів і логістику. Історично технологія формувалася в процесі трьох переворотів: промислової революції; стандартизації; механізації та автоматизації з застосуванням конвеєрних складальних систем. Найбільш розповсюдженою класифікацією технологій є класифікація британської дослідниці Джоан Вудворд, що поділила технології на три групи, як представлено в таблиці 1. Кожний з видів технологій, що застосовуються при перетворенні, передбачає свої особливості як з точки зору витрат на виробництво, так і з точки зору обсягів основного продукту або послуги, тобто охоплення ринкового сегменту.Найважливішою та найбільш непередбачуваною складовою внутрішнього середовища виступають люди, оскільки кожній людині притаманні індивідуальні властивості, що лежать в основі її організаційної поведінки. Кожна людина характеризується власними здібностями, потребами, можливостями, мотивацією поведінки, цінностями, належністю до неформальних груп, ставленням до виконуваних задач, керівництва, оточуючого середовища тощо.Поняття «контроль» передбачає неоднозначне трактування: контроль як один із головних принципів управління, контроль як стадія процесу (циклу) управління і, нарешті, контроль як функція управління. Слово «контроль», як і слово «влада», викликає, передусім, негативні емоції. Внаслідок такого стійкого сприйняття контроль відноситься до числа тих функцій управління, сутність яких не завжди сприймається правильно. Однак зводити контроль просто до таких обмежень означало б залишити поза увагою основне завдання управління: контроль - як процес забезпечення досягнення підприємством своїх цілей. Контроль як одну із функцій управління можна визначити як метод спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану обєкту, яким керують, з метою визначення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень та результатів їх виконання, виявлення відхилень від вимог цих рішень, усунення негативних ситуацій та інформування про це органів управління.Це можуть бути конкретні особи чи групи. Кожна сторона робить усе, щоб прийняли її точку зору або мету, і заважає іншій стороні робити те ж саме.Тут повинні бути згадані такі параметри як рівень результатів, який повинен бути досягнутий, хто надає і хто одержує різну інформацію, система повноважень і відповідальності, а також чітко визначені політика, процедури і правила. Наприклад, компанія, де назрів конфлікт між взаємозалежними підрозділами - відділом збуту і виробничим відділом - зуміли вирішити проблему, створивши проміжну службу, що координує обєм замовлень і продажів. Ця служба здійснювала звязок між відділом збуту і виробництва і вирішувала такі питання, як вимоги до збуту, завантаження виробничих потужностей, ціноутворення і графіки постачань.
План
Зміст
1. Внутрішні змінні організації
1.1 Цілі
1.2 Структура
1.3 Завдання
1.4 Технологія
1.5 Люди
2. Контроль як найважливіша управлінська функція
3. Структурні методи вирішення конфлікту. Міжособові стилі вирішення конфлікту