Економічна сутність категорії "кредит" в аграрному секторі економіки. Розробка методики прогнозування обсягів та джерел кредитування сільськогосподарських підприємств. Визначення готовності сільськогосподарських підприємств до лізингових операцій.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТОфіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Чупіс Анатолій Віталійович, Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри фінансів кандидат економічних наук Першко Лариса Олександрівна, Національний університет державної податкової служби України, доцент кафедри фінансового менеджменту З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м.Зростаючий попит сільськогосподарських підприємств на кредитні ресурси залишається не реалізованим. Нестабільний фінансовий стан господарств, відсутність ліквідного забезпечення та непомірно висока плата за користування кредитами стримує розвиток кредитних відносин в аграрному секторі економіки. кредит аграрний сільськогосподарський лізинговий Однак можливість участі сільськогосподарських підприємств у процесах кредитування як рівноправних партнерів та посилення їх ролі у розвитку кредитних відносин вимагає окремого дисертаційного дослідження. Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішувались такі завдання: · удосконалити теоретико-методологічний підхід до визначення економічної сутності категорії «кредит» в аграрному секторі економіки; Застосування економіко-історичного методу дало змогу зясувати еволюційний характер формування категорії «кредит», а також виділити найбільш важливі форми та принципи кредитування сільськогосподарських підприємств.У першому розділі - «Теоретико-методологічні аспекти управління кредитуванням в сільському господарстві» - досліджено сутність поняття «кредит» та виділено його основні характеристики, розглянуто зарубіжний досвід сільськогосподарського кредитування, визначено найбільш перспективні форми кредитування виробників сільськогосподарської продукції, запропоновано механізм управління кредитними відносинами. Розвиток кредитних відносин базується на економічних інтересах, які реалізуються у формі відсотку на позикові кошти (для кредитора) та у вигляді прибутку від використання позичених коштів (для позичальника), що відіграє визначальну роль у процесі кредитування. У процесі дослідження підтверджено, що кредит завжди супроводжується виникненням кредитних відносин між кредитором, як ініціатором перерозподілу тимчасово вільних коштів, та позичальником, як особою, що потребує залучення цих коштів. Запропоновано складові механізму управління кредитуванням розподілити залежно від рівня управління, виділивши макрорівень - державні органи управління фінансовою системою та мікрорівень - фінансово-кредитні установи та сільськогосподарські підприємства (рис. Виявлено, що адекватному розвитку взаємовідносин між банківськими установами і сільськогосподарськими підприємствами перешкоджають відсутність напрацьованих методів надання кредитів, високі вимоги до позичальників, недостатня зацікавленість у кредитуванні, слабкий розвиток системи реалізації прав на заставне майно, високий ступінь ризиків, нестабільний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств.У дисертаційному дослідженні узагальнено теоретико-методологічні аспекти управління кредитуванням сільськогосподарських підприємств та обґрунтовано практичні пропозиції подолання проблеми дефіциту кредитних ресурсів у сфері сільськогосподарського виробництва. Мінімальна плата за кредит та економічний захист сільськогосподарських підприємств-позичальників є одними з найважливіших вимог, що висуваються до організації кредитування. Вектор дії складових цього механізму залежить від рівня управління кредитуванням, а відтак - від цілей, на які спрямовані діяльність державних органів управління фінансовою системою, фінансово-кредитних установ, сільськогосподарських підприємств. Сільськогосподарські підприємства мають брати участь у процесі управління кредитуванням на паритетних засадах, разом з державними та приватними фінансово-кредитними установами. Встановлено, що нестача обігових коштів, необхідність оновлення основних фондів зумовлює постійну потребу сільськогосподарських підприємств у кредитних ресурсах.