Управління конфліктами у педагогічному колективі - Курсовая работа

Проте, переходячи від реальної практики, і методам виховання і навчання, сучасний педагог повинен усвідомлювати цінність педагогічних ідей, досвіду попередників. Сучасна наука розглядає конфлікти як неуникненне явище життя, що походить з властивостей людської природи. У процесі педагогічного взаємодії часто не простежуються порозуміння і конфлікти між всіма учасниками педагогічного процесу: учнями, вчителями, батьками та ін. Педагогу необхідно створити сприятливу, доброзичливу атмосферу групи, оскільки несприятливий клімат затрудняє, а часом унеможливлює нормальну роботу, що почуття задоволення життя у навчальному закладі зникає. Для розвязання виникаючих негараздів у педагогічному колективі кожному його члену необхідно засвоїти необхідний рівень теоретичних знань і практичних навичок поведінки у конфліктних ситуаціях, і навіть знання про причини виникнення й засоби рішення конфліктів.У багатьох інших визначеннях, що належать авторам, котрі представляють різноманітні напрями у науці, конфлікт передусім повязують із протиріччям чи однією з його моментів - боротьбою протилежностей [25]. Історико-педагогічний аналіз проблеми управління конфліктами дає можливість окреслити етапи, основні протиріччя, та тенденції його розвитку, оцінити статки у сучасних умовах й прогнозувати зміни у майбутньому. Лише 1920-1930-і роки зявилися перші теоретичні і експериментальні дослідження суперечностей і конфліктів, викликаних відхиленнями у поведінці і важким дитинством дітей, суперечностей у процесі їх навчання і виховання (Л. С. Тривалий період у педагогіці і психології запобігання конфліктам розглядалося побічно, як придбання дітьми навичок вирішення суперечностей в конфлікті й науково-технічного досвіду поведінки у важких ситуаціях. Костюк закликав педагогів та психологів не боятися повязувати проблему суперечностей і конфліктів у поведінці дітей із умовами і якістю їх виховання та розвитку [29].Людина входить у конфлікт у значимій для неї ситуації та в тому разі, коли бачить можливості її змінити (у своїй дії приймають форму атаки чи оборони), але намагається не ускладнювати і зберігати стриманість. Для керівників такі конфлікти представляють найбільші труднощі, оскільки всі їхні діяння незалежно від цього, мають вони відношення до конфліктучи ні, насамперед розглядатимуться через призму цього конфлікту. Інакше кажучи, між особистістю і групою зявляється конфлікт. Конфлікт між особистістю і групою може виникнути після ухвалення керівником явно непопулярних, жорстких, змушених рішень [30]. Конфлікти можуть бути у взаємодії стабільно існуючих мікро-груп всередині цієї групи.Саме в такого колективу є ознаки, які свідчать про високий рівень реалізації цільових і соціально-психологічних функцій управління: організованість, згуртованість, самоврядування та розвитку (вдосконалення), відповідність діяльності інтересам й суспільства, і окремої особистості. Якби конфлікт цей бачили лише як патологічне явище у суспільстві, що призводить до дезорганізації соціальної системи, спричиняє порушення її нормально функціонувати, то ставлення до конфлікту зводилася б для її ліквідації - скасування, придушення, якнайшвидшому розвязанню. Управління конфліктом у педагогічному колективі є цілеспрямований вплив на процес конфлікту, що забезпечує виконання соціально значимих завдань. Управління конфліктами у педагогічному колективі включає у собі:-прогнозування, попередження одних і водночас стимулювання інших. Практика управління буде успішною, коли його обєктом не вдаваний, приписаний тощо., а як реально існуючий чи що виникає конфлікт, якщо вона будується з урахуванням взаємозвязку конфлікту зі справжніми проблемами й актуальними протиріччями.Останніми роками в конфліктології загалом виходить багато публікацій, присвячених управлінню конфліктами, не затихають суперечки навколо цього питання й упедагогіці. Міцно закріплюються терміни ініційований, керований, контрольований, запланований, організований, проектований та інші конфлікти. Встановлено, що в основі конфлікту часто лежать протиріччя, підлегле певним закономірностям, соціальні педагоги не повинні «боятися» конфліктів, а, розуміючи природу їх виникнення, використовувати конкретні механізми впливу для успішного її вирішення у різних педагогічних ситуаціях. Стиль поведінки у конкретному конфлікті, також визначається тією мірою, у якій педагог хоче задовольнити власні інтереси, діючи у своїй пасивно чи активно, й інтереси з іншого боку, діючи спільно чи індивідуально. Результати спеціальних досліджень соціально-психологічних наслідків конфліктів у групах доводять їх не лише в однозначно негативному характері, а й в їхні конструктивності.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми управління конфліктами у педагогічному колективі

1.1 Дослідження проблеми управління конфліктами у педагогічному колективі

1.2 Види й особливо конфліктів у педагогічному колективі

1.3 Труднощі управління конфліктами у педагогічному колективі

Висновки

Список використаних джерел