Складові державного боргу, методи управління ним в країнах Східної Європи. Розробка бюджетної політики, враховуючи фази економічного циклу та рівень економічного розвитку. Динаміка та досвід управління зовнішнім боргом в Польщі, Угорщині та Україні.
Аннотация к работе
Управління державним боргом: зарубіжний досвід та українська реальністьЕфективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки країни [4]. Мета роботи полягає у дослідженні складових державного боргу та методів його реструктуризації; розглянути досвід управління зовнішнім боргом у країнах східної Європи; оцінити сучасний стан та визначити пріоритетні напрямки управління державним боргом в Україні. державний борг бюджетний управління Тому визнається [1], що довгострокова мета управління зовнішнім боргом полягає в утриманні зростання зовнішніх зобовязань країни у межах її спроможності обслуговувати борг. Виокремлюють три основні моделі інституційного забезпечення управління державним боргом: - урядова модель - управління державним боргом здійснює певна урядова структура (Міністерство фінансів, Державна казначейська служба). Крім зазначених вище механізмів свопових реструктуризацій зовнішнього державного боргу також можуть бути використані схеми: «зовнішній борг - облігації»; «зовнішній борг - акції»; «зовнішній борг - експорт»; «зовнішній борг - внутрішній борг»; «зовнішній борг - екологія»; «викуп зовнішнього боргу»; «списання зовнішнього боргу».Країни Центральної та Східної Європи в постсоціалістичний період зіткнулися зі складними проблемами стосовно зовнішнього боргу і були змушені використовувати різні методи його скорочення та реструктуризації для підтримки своєї кредитоспроможності. Програми фінансово-економічної стабілізації в постсоціалістичних країнах ґрунтувались на принципах чітких бюджетних і грошово-кредитних обмежень, зниження інфляції, метою яких була стабілізація всієї внутрішньоекономічної системи і зовнішньоекономічного положення, в тому числі на світових фінансових ринках. Світовий досвід підтверджує, що, незалежно від організаційної структури, ефективна система управління боргом має ґрунтуватися на таких принципах, як: установлення конкретних цілей боргової політики; чітке розмежування сфер відповідальності та підзвітності між монетарною та борговою політикою; визначення стратегічних меж боргової політики.