Дослідження засобу реалізації й маркування семантико-граматичних відношень між компонентами мовленнєвого ланцюга - уподібнення. Сфера реалізації уподібнення в українській мові і система лінгвістичних об’єктів на рівні парадигматичних класів слів.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук УПОДІБНЕННЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ СИНТАКСИЧНИХ ЗВЯЗКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІРоботу виконано на кафедрі української мови Дніпропетровського національного університету, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Попова Ірина Степанівна, Дніпропетровський національний університет, декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства. Захист відбудеться “28” квітня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті (49027, м. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м. Дисертація присвячена дослідженню одного з найбільш поширених засобів реалізації й маркування семантико-граматичних відношень між компонентами мовленнєвого ланцюга - уподібнення, при якому граматична форма одного з цих компонентів відтворюється в граматичній формі іншого в спільних для них граматичних категоріях.Синтаксичний звязок є фундаментальним поняттям граматики будь-якої, у тому числі, природно, й української мови, тією лінгвістичною категорією, без якої синтаксис взагалі не може існувати ні як деяка система організації мовленнєвого матеріалу, ні як один з основних розділів науки про мови, ні як функціонально значущий складник її граматичного ладу. Немає, зокрема, достатньо докладної номенклатури власне синтаксичних відношень між компонентами мовленнєвого ланцюга, не впорядковані певні метамовні аспекти проблеми, повязані з конкретними типами синтаксичних звязків - а звідси й розбіжності у відповідній термінології, - не описані докладно й лінгвістичні обєкти, у системі яких реалізуються ті або інші синтаксичні відношення, такі, наприклад, як уподібнення й узгодження. Актуальність запропонованого дослідження полягає в нагальній необхідності розвязати цілий ряд проблем, які стосуються синтаксичного звязку, і перш за все такої проблеми, як лінгвістичний обєкт і номенклатура відповідних синтаксичних відношень у межах спочатку хоча б одного, але достатньо універсального засобу реалізації синтаксичних звязків, яким є уподібнення форми одного слова формі іншого, тобто засобу, який у сучасній українській мові виходить не тільки за межі узгодження як одного з типів підрядного звязку, але й за межі власне підрядності, за межі однієї синтагми. Мета дослідження - визначити та описати сферу функціональної реалізації уподібнення в сучасній українській мові і сформувати систему лінгвістичних обєктів, у якій уподібнення може бути граматичним способом, як на рівні парадигматичних класів слів, так і на рівні співвідносних при уподібненні граматичних категорій. кваліфікувати уподібнення як певний граматичний засіб реалізації найрізноманітніших семантико-граматичних відношень, а відповідно й синтаксичних звязків у сучасній українській мові;У першому розділі “Уподібнення в системі семантико-синтаксичних відношень між компонентами мовленнєвого ланцюга”, який містить три параграфи: “Основні типи синтаксичних звязків у сучасній українській мові”, “Метамовні аспекти узгодження як підрядного звязку “, “Узгодження й уподібнення”, - подається теоретична база проведеного дослідження. І якщо узгодження є конкретним типом підрядного звязку, тобто певним предметом із множини аналогічних йому (керування, прилягання й под.) предметів, що вивчаються в синтаксисі, то уподібнення - це, треба думати, один із засобів реалізації того чи іншого синтаксичного звязку, у тому числі, природно, й узгодження. І при цьому дуже важлива, дуже значуща відмінність уподібнення від узгодження полягає в тому, що уподібнення здійснюється в системі значно більшої кількості лінгвістичних обєктів, ніж це має місце при узгодженні, і набагато частіше, ніж узгодження, є використовуваним процедурно, причому не тільки в межах словосполучення чи речення, але й за межами цих синтаксичних одиниць (пор.: Андрій підійшов до дверей . Уподібнення, будучи маркером синтаксичної, а досить часто й смислової звязаності компонентів мовленнєвого ланцюга, може супроводжувати різні типи й підтипи синтаксичного звязку - від власне узгодження, повного й неповного, до, скажімо, координації, при якій відсутні ієрархічні відношення між відповідними компонентами (пор.: Ми живемо в Києві; У січні випав перший сніг і под.), і навіть до звязку сурядного, коли саме уподібнення тих чи інших словоформ може диференціювати різні синтаксичні конструкції (їх зміст) з однаковим лексичним наповненням, як у таких, наприклад, реченнях: У багатьох країнах були написані портрети знаменитих музикантів, письменників, справжніх художників та У багатьох країнах були написані портрети знаменитих музикантів, письменників справжніми художниками.