Аналіз загального статуту університетів як компромісу між професорською корпорацією та владою. Дослідження права та повноважень ректора, ради та правління як колегіальних органів управління. Узагальнення ролі статуту в розвитку автономії університетів.
Аннотация к работе
Університетський статут 1863 р.: компроміс між професорською корпорацією та владою чи упровадження реальної автономіїНові відносини вищих навчальних закладів з державою та суспільством, вимоги до якості підготовки студента, осучаснення нормативного регулювання діяльності вишів, контроль чи диверсифікація фінансових потоків зумовлюють появу низки праць, у яких детально проаналізовано чинники виникнення складних умов, у яких опинилися сучасна вища школа, і, зокрема, університети (наприклад, Я. Повноваження попечителя були нечітко окреслені новим статутом: його обовязком було застосовувати всі можливі заходи, щоб усі в університеті виконували свої обовязки; у крайніх випадках він доповідав міністру про неординарні події в університеті. Усі справи, які передавалися міністру з університету, повинні були узгоджуватися з попечителем. Останній затверджував усі правила, розроблені в університеті: про порядок іспитів на наукові ступені (кандидата, магістра, доктора); про прийом студентів та сторонніх осіб до університетів; про обовязки студентів; про діловодство в університетському суді; про обовязки проректора (чи інспектора) по відношенню до студентів [10]. Правління керувало всією власністю університету, управляло державними фінансами та власними коштами, заробленими університетом: «распоряжается ими, согласно со штатом и сметою; выдает стипендии и пособия; заключает условия на подряды и производит выдачи, наблюдая в отношении как расходования сумм, так и отчетности в оных, порядок... наблюдает за благочинием и порядком в зданиях университета, за содержанием их в чистоте и исправности и за предохранением их от порчи и пожара» [4, с.