Історичні передумови формування та розвитку професійних поглядів представників університетської психології в Україні. Місце і значення їхніх надбань для тогочасної та сучасної психологічної думки. Соціокультурні передумови становлення науки в державі.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПСИХОЛОГІЯ В УКРАЇНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯРобота виконана в Інституті психології імені Г.С. Науковий керівник: Куєвда Володимир Терентійович, кандидат психологічних наук, Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, завідувач лабораторії історії психології імені В.А. Роменця. Офіційні опоненти: Потапова Валентина Дмитріївна, доктор психологічних наук, професор, Донецький національний університет, завідувач кафедри психології; Захист відбудеться "18" квітня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 Інституту психології імені Г.С.Історія української психології накопичила значний масив матеріалів з наукової спадщини тих психологів, які дотримувалися матеріалістичної лінії в дослідженні природи психічного. Саме тому в літературі з історії психології тривалий час аналізу підлягали лише праці представників матеріалістичної лінії, головним чином Петербурзького і Московського університетів, в той час, як спадщина представників українських університетських психологів залишається маловідомою навіть для фахівців в галузі історії психології, не кажучи вже про більш широке коло представників психологічного товариства. Проте, необхідно визнати, що прізвища українських психологів подекуди згадуються на сторінках історико-психологічних публікацій, в яких висвітлюються здобутки вітчизняної психології так званого емпіричного періоду, але так само не можна не сказати, що в цьому контексті більш цікавить процес відгалуження психології від своєї попередниці - філософії, і формування першої, як незалежної дисципліни з власним теоретичним і експериментальним методами дослідження. Обмеженими посиланнями і вичерпується "висвітлення" діяльності психологічної школи Київського і Харківського університетів, яка, до речі містить в собі досить солідні здобутки у вигляді друкованих та письмових праць з психології, науковий зміст та цінність яких залишаються майже невідомими професійній свідомості сучасних психологів. Відповідно до мети були поставлені такі завдання дисертаційного дослідження: - зясувати соціокультурні передумови становлення психології як галузі науки в Україні;У вступі обґрунтовано актуальність теми, її звязок з напрямами наукових досліджень, визначено обєкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкриті його теоретико-методологічні засади, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження. Виявлено прагнення показати людині її власну природу, визначити для неї акценти світовідчуття, спрямувати її на вибір між добром й злом, свободою й рабством, життям й смертю, виховати поважне ставлення до тіла, турботливе до душі й захоплене до духу. Останній відіграв помітну роль у становленні академічної філософії та психології як викладач і мислитель, який орієнтувався на святоотчу традицію і, синтезуючи її з німецькою містикою та ідеалізмом шеллінгіанської школи (Баядер, Бурдах, Карус, Окен, Шуберт та ін.), розвиває і формулює ідеї християнської психології, що згодом була розгорнута у працях П. Він закладає основи розумового пізнання, орієнтованого на вивчення природи душі, корельованість її з моральністю та релігійністю людини, разом з тим аргументи розуму в нього спрямовані на користь постулатів віри, утверджує субстанцію духу як суверенного господаря, тому саме йому слід віддавати належне у життєвих реаліях, науці, декларує примат релігії над психологією. Постулюються тези про осягнення істини через розсудок, про релігію та психологію як два нероздільні полюси загальнолюдського духовного життя, релігія живиться "переконаннями серця", а психологія - поняттями розуму, тож синтез обох поставав як завдання найближчого часу.Шляхом історико-психологічної реконструкції процесу становлення й розвитку в Україні першої половини ХІХ століття панівних напрямів психологічної думки встановлено, що сформований наприкінці зазначеного періоду концептуальний апарат виходить за межі усталених тогочасних уявлень про сутність психічного і містить у собі низку ідей, що становлять інтерес для осмислення сьогочасних реалій. Зясовано, що становлення та розвиток університетської психології в Україні здійснювалися не лише в розвиток провідних наукових положень зарубіжної психологічної науки, а й на засадах успадкування досягнень вітчизняної психологічної думки, відображеної у різних літературних джерелах. Встановлено, що здійснювалася активна пропаганда психологічних знань і впровадження останніх у формі навчальних програм і посібників з психології у навчальних закладах України (Рішельєвський ліцей, Ніжинська гімназія вищих наук та ін.). Це можна тлумачити як перший крок до вивчення явищ соціалізації, етнізації і загалом - появи генетичної лінії дослідження у психології.