Форми та методи діяльності органів політичної цензури щодо нагляду за пресою України в 1920-1930-х роках. Висвітлення політичного контролю за періодикою в записах до "Щоденника" С.О. Єфремова. Ставлення органів політцензури до іноземних журналістів.
Аннотация к работе
УДК 94(477): 351.751.5 «1920/1930»
УНІФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ЯК АСПЕКТ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 1920 - 1930-Х РОКІВ
Т. Стоян, П. Стоян
КиївПеріодична преса (газети, журнали), бюлетені РАТАУ - ТАРС, програми радіомовлення виконували політично-ідеологічні функції монопартійної системи влади, уніфіковуючи інформативний простір шляхом цензурного нагляду за публікаціями та ефіром. Керенський у 1922 - 1925 рр.; «Современные записки» - друкований орган правих есерів; «Русь» - газета «правокадетської групи», «За свободу», «За родину и свободу», редактором і засновником яких був Б. Загалом в Україні у 1924 р. виходило 33 газети, у тому числі 10 українською мовою [12, арк. Під час фактичного вилучення його книг, журналів, газет він виголосив співробітникам ДПУ: «Я, кажу, маю діло з цензурою з 90-х років: бачив усяких цензорів - і розумних, і дурних, і придир, і потульних, але такої цензури, як тепер, воістину ще не бувало» [4, с. 27 березня 1927 р., тобто на десятому році революційних перетворень, серед яких мали бути демократичні гасла про «свободу слова», Головліт під грифом «цілком таємно» видав черговий циркуляр, яким заборонив друкувати в газетах та журналах інформацію про сумні перспективи врожаю зернових культур, про експорт хліба, про існування в СРСР різних видів цензури, про структури ОДПУ, про випадки самогубств, про місцеперебування членів уряду, про девальвацію червінця [20, с.