Аналіз питання уніфікації приватного права в ЄС на основі критерію поділу правопорядків у вузькому сенсі на супрауніфікацію і в технічному сенсі на інтеруніфікацію. Витіснення уніфікації на рівні інтернаціонального правопорядку, уніфікацієй рівня супра.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАЗахист відбудеться “10” квітня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Уніфікація МПРП в рамках ЄС на основі того самого критерію охоплює поряд із попередніми двома типами уніфікації ще й трансуніфікацію (уніфікацію в широкому сенсі) та інтрауніфікацію (уніфікацію в найширшому сенсі) між народного приватного права. Обґрунтовано, що з 2003 р. в ЄС відбувається переорієнтація з уніфікації матеріального приватного права на уніфікацію колізійного права, та в замороженому стані залишається уніфікація єдиного європейського процесуального права, що має своїм наслідком розвиток європейського міжнародного цивільного процесуального права (конфліктного права). Зясовано, що уніфікація на рівні супра-витісняє уніфікацію на рівні інтернаціонального правопорядку, а трансуніфікація МПРП стає основою, минаючи інтеруніфікацію, супрауніфікацію МПРП в ЄС.За своєю природою уніфікація міжнародного приватного права (надалі - МПРП) в Європейському Союзі (ЄС) є правовою реформою, орієнтири якої суттєво змінилися у звязку з досягненням “критичної маси” нормативного матеріалу європейського права в останні 5-10 років. Цей процес можна охарактеризувати як перехід від інтернаціоналізації до європеїзації МПРП в ЄС, яке за своєю суттю і походженням раніше було національним правом держав-членів ЄС. Враховуючи шлях, пройдений обєднаною Європою після 1992 р., сучасним етапом якого є процес ратифікації Договору про ухвалення Конституції ЄС (надалі - Конституція ЄС), потрібно врахувати не тільки дані факти, але й спрогнозувати, зокрема, чи зможуть держави-члени ЄС прийти до ухвалення єдиних європейського цивільного кодексу (ЦК) та цивільного процесуального кодексу (ЦПК), які б створили умови для того, щоб між згаданими країнами МПРП як колізійне право та право про конфлікт юрисдикцій і про визнання та виконання судових рішень (документів) перестало застосовуватися. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” і планової теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ048-01), а також науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Методологічну основу дисертації складають: метод порівняльного правознавства (порівняльно-правовий метод), за допомогою якого досліджувався досвід регулювання міжнародних приватних відносин у сферах конфліктного, колізійного та матеріального права країн ЄС; історичний метод, який використано для дослідження “вертикальної” та “горизонтальної” історії уніфікації МПРП в ЄС; метод логічної семантики, який надав можливість зясувати зміст досліджуваних термінів і понять, дати їх сучасне тлумачення тощо.Зокрема, у підрозділі 1.1 - Загальне поняття уніфікації європейського МПРП - автор доводить необхідність оцінки уніфікації МПРП в ЄС і в рамках ЄС на основі двох основних критеріїв: за критерієм поділу правопорядків і за критерієм законодавчої спеціалізації. 293 Договору про заснування Європейського Співтовариства, автор стверджує, що уніфікація європейського МПРП відбувається на основі двох принципів, які умовно можна назвати принципом асимптоти (принцип А І) і принципом амальгамації (принцип А ІІ). 249 Договору про заснування Європейського Співтовариства, уніфікація МПРП відбувається шляхом прийняття директив у такий спосіб, що право різних країн-членів ЄС тільки постійно наближається одне до одного, але не зливається повністю, тобто не стає уніформним. 293 Договору про заснування Європейського Співтовариства, уніфікація шляхом прийняття регламентів, у першому випадку, або регіональних (європейських) конвенцій, у другому, може призвести до повного злиття правового регулювання. Автор приходить до висновку, що в залежності від мети, яка стоїть перед країнами ЄС, уніфікація МПРП може бути досягнута на основі двох принципів: або часткового, або повного злиття правового матеріалу.МПРП: а) сильний акцент на матеріальну (процесуальну) уніфікацію зі створенням у кінцевому рахунку єдиних ЦК та ЦПК; б) акцент на колізійну уніфікацію в усіх сферах приватного права, крім договірного права; в) компромісний варіант, коли зберігається існуюча раніше тенденція, що частина питань вирішується колізійним і конфліктним способом, а частина - за допомогою уніфікації матеріальних і процесуальних норм; г) залишити все, як є, на розсуд ринку.