Узагальнення методологічних підходів до виявлення сутності і юридичного змісту умовно-дострокового звільнення від покарання неповнолітніх. Розробка пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, підвищення ефективності судової практики.
Аннотация к работе
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукОдним із елементів, що у вітчизняному кримінальному праві утворюють інститут особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, є встановлення у Кримінальному кодексі (далі - КК) України самостійної норми, якою визначено специфіку умовнодострокового звільнення від відбування покарання за злочини, вчинені у віці до вісімнадцяти років (ст. Однак у нормі про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітніх залишився поза увагою соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності, що в цілому знижує ефективність виконання завдань кримінального права при застосуванні цього законодавчого припису. Не вирішено остаточно на законодавчому й теоретичному рівнях питання щодо підстав умовнодострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніх, залишаються актуальними проблеми зниження рівня рецидиву з боку достроково звільнених субєктів та способів закріплення позитивних результатів, яких було досягнуто при застосуванні стосовно них покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання досліджувалося як окремо, так і в комплексі з іншими видами звільнення від покарання. експлікувати поняття умовнодострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніх, зясувати його місце у кримінально-правовому дискурсі звільнення від покарання та його відбування;Зазначається, що неповнолітній, як субєкт кримінально-правових відносин, - особа, що не досягла передбаченого сімейним законодавством країни віку, з якого настає повноліття, а також особа, неповноліття якої встановлене висновком судовомедичної експертизи. Виходячи з традиційного розуміння кримінальної відповідальності, її особливості стосовно неповнолітніх повинні, на думку автора, стосуватися: а) офіційного осуду цих осіб; б) обмежень прав, свобод та законних інтересів, які покладаються на засудженого неповнолітнього; в) реалізації цих правообмежень уповноваженими державними органами. “Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання в історії кримінального законодавства України та іноземному законодавстві: порівняльний та історичний аналіз” зазначено, що вже на початкових етапах існування такого законодавства (законодавство Російської та Австро-Угорської імперій кінця ХІХ - початку ХХ ст., радянське кримінальне законодавство 20-х рр. Тому формулювання загального поняття цього звільнення здійснюється з урахуванням юридичної природи звільнення від відбування покарання, особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх засуджених і загальних ознак умовнодострокового звільнення. 107 КК, на думку дисертанта, включає такі етапи: 1) відбування засудженим певної частини покарання, призначеного за вчинений у неповнолітньому віці злочин, під час якого він доводить своє виправлення; 2) розгляд державними органами питання про умовно-дострокове звільнення від покарання і фактичне звільнення особи від відбування тієї частини покарання, яка залишилася; 3) переконання у достовірності висновків про виправлення засудженого, досягнуте під час виконання покарання; 4) набуття звільненням від відбування покарання остаточного характеру.Особливе ставлення до неповнолітніх злочинців передбачає створення спеціалізованих державних органів, що розглядали б питання відповідальності за правопорушення саме неповнолітніх осіб, у т.ч. здійснювали б їх умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Норми розділу XV Загальної частини КК України, найчастіше є спеціальними стосовно ряду інших норм Загальної частини, що стосуються кримінальної відповідальності, покарання та його призначення, звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання і його відбування. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітнього є зняттям за наявності передбачених законом підстав з неповнолітнього, що довів своє виправлення, правообмежень, які становили зміст призначеного йому покарання у виді позбавлення волі, що стає остаточним за умови невчинення нового злочину протягом часу, що дорівнює тривалості невідбутої частини покарання. 2) не менше ніж половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше ніж дві третини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.