Дослідження особливостей діяльності більшовицької влади у напрямі реорганізації кіногалузі в Україні на початку 20-х років ХХ століття. Політика "українізації" - одне з найважливіших завдань держаної організації "Всеукраїнське фотокіноуправління".
Аннотация к работе
Та не українського радянського, на що владою було витрачено максимум зусиль, а українського національного. А власне «початком української радянської кінематографії можна вважати 23 червня 1920 року - дату оприлюднення Декрету про націоналізацію всіх фільмів і кінопромисловості, виданого Народним комісаріатом освіти, а не 27 серпня 1919 року, коли був підписаний ленінський декрет про націоналізацію кіна, який стосується Росії, а не України, бо ж Радянського Союзу на ту пору ще не існувало». (на підставі резолюції ХІІ зїзду РКП(б) з національного питання) було видано декрет уряду України, з якого фактично починає впроваджуватися політика «коренізації» національних компартій (в Україні вона отримала назву «українізації»). «Стаціонарне кіно на селі має всі переваги, бо: а) без систематичного впливу на селі, кіно не дасть певних наслідків, бо вплив однієї картини, одного сеансу занадто непомітний і нетривкий, бо селянин не може навіть гаразд зясувати собі змісту картини. .українізація... складається з а) українізації написів, коротких, зрозумілих, без “заковиків”, б) українізації змісту (багатюща революційна історія України, побут її робітників та селян), в) українізація режисури, сценаристів (вивчення українського оточення, побуту і т. і.)»22.