Діагностика та лікування затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя. Клініко-анамнестичні передумови розвитку такого типу діареї. Зміни в системі нейтрофільних гранулоцитів, частота виникнення лактазної недостатності при затяжній діареї.
Аннотация к работе
Академія медичних наук УкраїниАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ЧЕРНИШОВА ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор МОСТЮК АГНЕТА ІВАНІВНА, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України доктор медичних наук, професор ТРІШКОВА ЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. Захист відбудеться "28"листопада 2002 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01. в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім.Щоденно від діареї гинуть 12 600 дітей, половина з яких через затяжну діарею, або її наслідки (гіпотрофія, підвищена сприйнятливість до інших інфекцій). Підвищення значення затяжної діареї у загальносвітовому масштабі повязане з досягненнями у розвитку методів регідратаційної терапії, впровадження яких у практику сприяло зниженню летальності від гострої діареї (Mehta D.I. et al., 1998). Затяжна діарея часто стає причиною смерті дітей, особливо перших 6 місяців життя, також може призводити до відставання дітей у розвитку, ускладнює перебіг інших захворювань (Black R.E., 1993; Mehta D.I., 1998). Інші автори серед причин виникнення затяжної діареї відзначають вторинну лактазну недостатність, недостатність інших пристінкових ферментів кишечнику, персистування патогенних збудників (Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, Shigella spp., Salmonella spp.), непереносимість білків коровячого молока, целіакію, муковісцидоз (Vanderhoof J.A., 1998; Beck N.S. et al., 2001; Guerrant R.L. et al., 2001; та інші). В країнах, що розвиваються, затяжна діарея, як правило, є інвазивною, повязаною з персистуванням патогенних збудників, що є наслідком незадовільної епідемічної ситуації, відсутністю можливості забезпечити проведення антибактеріальної терапії всім хворим на інвазивну діарею, впливом кліматичних факторів (Black R.E., 1993).Вік дітей до 6 місяців було обрано, зважаючи на більш тяжкий перебіг кишкових інфекцій у дітей цього віку, високий ризик переходу гострої діареї в затяжну (Cruz J.R. et al. Першу (основну) групу склали 96 дітей із затяжним перебігом секреторної діареї після перенесеної ГКІ (зникненні ознак зневоднення, нормалізації температури тіла) та за відсутності виділення збудників при повторному дослідженні цих дітей, збереженні розрідження випорожнень протягом понад 14 днів. До третьої (контрольної) групи увійшли 30 дітей без порушень випорожнень, клінічних та лабораторних ознак наявності інфекційних захворювань, які перебували на реабілітаційному лікуванні у відділені неврології з приводу природженої неврологічної патології. У дітей із затяжною діареєю на 14-й день від початку захворювання досліджували випорожнення на дисбактеріоз. Вже на другий день після призначення елімінаційної дієти дітям з затяжною діареєю та заміни звичайних сумішей на безлактозну суміш AL-110 РН випорожнень починав поступово підвищуватись, а на третій день - нормалізувався у всіх дітей, діаграма 1.У дисертації теоретично узагальнені основні способи та запропоновано нове вирішення задачі лікування затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя. Частота виникнення затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя після перенесеної ГКІ складає 11,65%. Під час затяжної секреторної діареї зберігається активація системи нейтрофільних гранулоцитів (підвищені інтенсивність фагоцитозу та стимульований НСТ-тест), характерні для розпалу ГКІ. Основним патогенетичним механізмом розвитку затяжної секреторної діареї після перенесеної ГКІ, у дітей перших 6 місяців життя є вторинна лактазна недостатність, її виявляють практично в усіх дітей, про що свідчить зниження РН випорожнень, ефективність безлактозної дієти.