Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони - Автореферат

Після набрання чинності Кримінальним кодексом України (далі КК) 2001 року минуло достатньо часу для аналізу питань, повязаних із умисним вбивством при перевищенні меж необхідної оборони, що дозволяє визначитися з ефективністю норми, передбаченої ст. Як і раніше, значну теоретичну та практичну зацікавленість представляє питання про кваліфікацію умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, зокрема, його відмежування від основного складу умисного вбивства (у сварці, бійці, з помсти), умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, яке потягло смерть потерпілого. Дається визначення обєктивної сторони злочину, зазначається, в чому виражається обєктивна сторона умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, наводиться поняття перевищення меж необхідної оборони, вказуються види перевищення меж необхідної оборони, ознаки, що характеризують перевищення меж необхідної оборони. Підкреслюється, що обєктивна сторона умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони складається з дії, в якій із зовнішньої сторони виразилося перевищення меж необхідної оборони, її суспільно небезпечного наслідку (смерті нападника), причинного звязку між дією та результатом, обстановки вчинення даного умисного вбивства, розкриваються ці ознаки. Мотивуванням може слугувати те, що кваліфікація умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, вчиненого представниками влади чи військовослужбовцями при виконанні службових обовязків, за статтями про злочини у сфері службової діяльності та військові злочини за суттю справи означала б виключення застосування правил про необхідну оборону до випадків відбиття зазначеними особами суспільно небезпечних посягань на інтереси держави, колективні інтереси, на особистість і права громадян, тобто посягань, попередження й припинення яких входить до завдань представників влади, котрі охороняють громадську безпеку та громадський порядок.При заподіянні смерті третій особі дії того, хто обороняється, не можуть розглядатися за правилами про необхідну оборону й, отже, не можуть кваліфікуватися як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Обєктивна сторона умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони являє собою умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту, що потягло смерть того, хто нападав. Обєктивна сторона умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони складається з: а) дії, в якій із зовнішньої сторони виразилося перевищення меж необхідної оборони і котре може проявитися в несвоєчасній чи надмірній обороні; б) суспільно небезпечного наслідку цієї дії (смерті нападника), настання якого виступає його необхідною ознакою, оскільки це умисне вбивство є злочином з матеріальним складом; в) причинного звязку між дією та наслідком - смертю потерпілого; г) обстановки вчинення даного умисного вбивства. Умови ж правомірності необхідної оборони, що відноситься до захисту, розрізняють зазначені стани - при необхідній обороні повинні бути дотримані всі умови правомірності необхідної оборони, що відносяться до захисту, а при перевищенні її меж - порушується одна з них, тобто захистом перевищуються межі необхідної оборони чи захист є несвоєчасним. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони й умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання мають як подібності (заподіяння смерті потерпілому викликано його протиправними діями; вчинення не тільки особою, проти якої було спрямовано насильство, але й іншими особами; час заподіяння смерті потерпілому; обєкт злочину; вина у формі умислу; визнання вчиненими при помякшуючих обставинах; неможливість бути заздалегідь задуманими, передумисними), так і відмінності (ступінь суспільної небезпечності; характер насильства потерпілого; мотив злочину).