Вивчення стадій розвитку паратонзилярного абсцесу до та після його розтину на основі ультразвукових, клініко-біохімічних аналізів. Оцінка показників сироватки крові хворих на паратонзиліт. Застосування гепатопротекторів для відновлення функції печінки.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник - доктор медичних наук, професор Заслужений діяч науки і техніки України Гарюк Григорій Іванович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Заслужений діяч науки і техніки України Мітін Юрій Володимирович Національний медичний університет Імені О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології доктор медичних наук, професор Заслужений діяч науки і техніки України Деменков Валентин Романович Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри офтальмології та оториноларингології Захист дисертації відбудеться “14” листопада 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Державній установі “Інститут отоларингології ім. проф.Значно малішу кількість досліджень присвячено вивченню стану хворих з паратонзилярними абсцесами (ПТА) після операції, особливо у віддаленому періоді (В.М. Андреєва (2003), для підтвердження діагнозу паратонзилярний абсцес існує єдиний “золотий стандарт” - це пробна пункція і аспірація товстою голкою місця можливого знаходження гнійника. Дотепер відсутні точні діагностичні критерії, за допомогою яких можна було б встановити, коли мигдалики з органу, що виконує корисні функції в організмі, перетворюються на осередок інфекції. У звязку з вищезгаданим, виникла необхідність рішення цих питань на основі ультразвукових досліджень паратонзилярної області і динаміки клиніко-біохімічних показників у різні періоди до і після розтину ПТА. Оцінити стан печінки хворого у віддаленому періоді після розтину ПТА і єфективність використування гепатопротекторів в лікуванні ПТА.Всі хворі були обстежені з використанням комплексу клинико-біохімічних показників; 15 здорових людей склали контрольну групу. Для встановлення інформативності середньомолекулярних пептидів як критеріїв оцінки ендогенної інтоксикації у хворих на паратонзиліт було обстежено 30 хворих ПТА до і через 5-7 днів після розтину абсцесу. I група - набряково - інфільтративна стадія (27 хворих), друга стадія - абсцедування (36 хворих), яка була розділена на дві групи: а) II - паратонзилярний абсцес, що формується, - (16 хворих) і б) III - паратонзилярний абсцес, що вже сформувався (20 хворих). Формування ПТА супроводжувалось вірогідним підвищенням рівня більшості гострофазових тестів у сироватці крові, у порівнянні з набряково-інфільтративною стадією: це вміст a2-глобулінів (на 45,7%), глікопротеїнів (на 121,6%), сіалових кислот (на 91,4%), середньомолекулярних пептидів (на 263,4%), активності АЛАТ (на 163%) і АСАТ (на 96,7%). При сформованому ПТА, порівняно з етапом його формування, в сироватці крові хворих спостерігалося зниження вмісту вуглеводо-білкових компонентів: сіалових кислот (на 20,2%), глікопротеїнів (на 20,7%) і середньомолекулярних пептидів (на 44,3%); був збільшений вміст загального білка, гіпоальбумінемія, був підвищений рівень всіх фракцій глобулінів, до того ж g-глобулінів - на 26,2% більше, ніж на етапі формування абсцесу.На основі комплексу ультразвукових і біохімічних досліджень хворих на паратонзиліт були розроблені діагностичні критерії різних стадій розвитку паратонзилярного абсцесу, що мінімізувало ризик оперативного втручання і сприяло підвищенню ефективності лікувальних заходів в післяопераційному періоді. Залежно від варіантів мікробного обсіменіння після розтину ПТА були встановлені відмінності метаболічного профілю пацієнтів і обгрунтована необхідність корекції порушень функції печінки в комплексному лікуванні паратонзилярних абсцесів, що дозволило підвищити якість діагностики і лікування хворих на паратонзиліт. 1) Діагностичними критеріями набряково-інфільтративної стадії паратонзиліту у більшості пацієнтів за УЗД є: 1-е - збільшення мигдалика; 2-е - значна горбкуватість його контурів, що корелює зі збільшенням умісту сіаловых кислот до 280 од., глікопротеїнів до 0,58 од., хондроїтинсульфатів в межах 0,125-0,300 г/л, середньомолекулярних пептидів до 0,658 од. 2) Диференційними ознаками паратонзилярного абсцесу, що формується, (при порівнянні із набряково-інфільтративною стадією), є: наявність зон з нетиповими ехогенними, гіпер-або анехогенними включеннями і псевдокапсулою, що корелює із збільшенням умісту сіаловых кислот до 280-352 од. Встановлено взаємозвязок між концентрацією гострофазових біохімічних тестів в сироватці крові хворих на паратонзилярний абсцес (сіалових кіслот, глікопротеїнів, середньомолекулярних пептидів, гаптоглобіну) і характером мікробного обсіменіння порожнини абсцесу до і після його розтину, що дозволяє уточнити подальшу тактику лікувальних заходів.