Місце українсько-італійського міждержавного співробітництва в системі міжнародних відносин та зовнішньої політики України й Італії. Розвиток українсько-італійських дипломатичних та політичних відносин на міждержавному і на загальноєвропейському рівнях.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРоботу виконано у відділі всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України Національної Академії Наук України. Віднянський Степан Васильович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин. Бєловолов Юрій Григорович, Донецький національний університет, професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики; Захист відбудеться “30” березня 2007 р. о “14-00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (01001, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, м.Аналіз українсько-італійського міждержавного співробітництва на тлі європейської інтеграції є актуальним науковим питанням та важливим чинником практичної реалізації європейського напрямку зовнішньої політики України, зважаючи на вагоме місце Італійської Республіки в Європейському Союзі та НАТО. Після останнього розширення ЄС (яке відбулось 1 січня 2007 р.), Україна, на відміну від багатьох країн постсоціалістичного табору, залишилася поза євроатлантичними структурами, зберігши партнерство з НАТО й набувши статусу безпосереднього сусіда ЄС. Але сьогодні Україна має більші шанси на інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури, ніж на початку 1990-х рр. Тому назріла необхідність глибокого аналізу українсько-італійських відносин у контексті євроінтеграційних прагнень України. Здійснення активної, гнучкої і збалансованої зовнішньої політики України за такими напрямами, як двосторонні міжнародні відносини та розширення участі в європейському співробітництві, були визначені першими з-поміж головних завдань української зовнішньої політики постановою Верховної Ради України “Про основні напрями зовнішньої політики України” від 2 липня 1993 р.Основну групу джерел для вивчення відносин між Україною та Італійською Республікою 1991 - 2006 рр. становлять документи і матеріали з українських архівів, тобто поточних архівних збірок зовнішньополітичних та інших відомств, державних структур України різних рівнів, документація обєднань господарських субєктів і організацій, котрі спеціально займаються зовнішньоекономічним співробітництвом, насамперед, торгово-промислової палати України, які вперше вводяться автором до наукового обігу. Для розкриття теми велике значення мали фонди архіву Міністерства закордонних справ України, зокрема справи історико-архівного управління МЗС України (далі - ІАУ МЗС України) і поточного архіву другого територіального управління МЗС України. Переважна частина джерел з українсько-італійського співробітництва в МЗС України зосереджена в історико-архівному управлінні, в якому автором було проаналізовано, насамперед, матеріали фонду “Справи постійного зберігання”, де містяться документи з основної діяльності МЗС України - листування, аналітичні записки, інформаційні довідки по країнах, звіти окремих управлінь та відділів міністерства, фонду “Двосторонні договори і угоди” по розділу “Італійська Республіка” тощо. Для визначення рівня українсько-італійської співпраці у галузі науки були використані матеріали відділу міжнародних звязків Президії НАН України, серед яких цінність становлять щорічні звіти інститутів НАН України з міжнародного науково-технічного співробітництва, аналітичні довідки про стан та перспективи розвитку. До групи опублікованих джерел належать насамперед офіційні видання національних законодавчих і зовнішньополітичних актів: договори, угоди, протоколи, які регулюють співробітництво між Україною та Італійською Республікою.