Еволюція національної політики комуністичної партії в 20-30-ті роки XX століття. Дослідження історії українсько-російських етно-національніх стосунків в умовах становлення сталінського тоталітарного режиму, формування імперської ідеології і політики.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: Доктор історичних наук, професор Панібудьласка Володимир Федорович, завідувач кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури. Захист відбудеться “21” травня 2001 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033 Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, вул.Тому дослідження українсько-російських взаємин в Україні в 1920 - 1930 роках саме в цьому контексті доцільно вважати одним з пріоритетних наукових напрямів. Особливий науковий інтерес щодо етнонаціональних процесів викликає період між Першою і Другою світовими війнами, коли етнічні росіяни в Україні із панівної нації перетворилися у національну меншину. Актуальність названої проблеми обумовлена також певним загостренням відносин між Україною і Росією на сучасному етапі, коли окремі політичні сили, від праворадикальних до лівокомуністичних обох незалежних держав, намагаються створити конфліктногенну обстановку передусім навколо утвердження та зміцнення суверенітету України. Українсько-російські етнонаціональні відносини у 1920 - 1930-ті роки в Україні у вітчизняній історіографії висвітлювалися в діапазоні двох концептуальних підходів. Однією з перших грунтовних публікацій, що започаткувала нові підходи до висвітлення суспільно-політичних та етнонаціональних процесів в Україні 1920-х років, можна вважати монографію В.М.Даниленка, Г.В.Касьянова та С.В.Кульчицького.Сталін в своїх працях торкаючись політичної ситуації в Україні, вводить такі поняття як "загальнорадянська культура", "загальнорадянська громадськість" (російською мовою - "общесоветская общественность"), висловлює занепокоєння з приводу того, що українізація може набути характеру боротьби проти "Москви", проти росіян, проти російської культури, проти ленінізму. У розділі другому "Зміст і характер політики радянської влади в Україні в контексті українсько-російських взаємин" висвітлюється дія новоімперської політики в Україні. Зокрема, було посилено увагу радянських органів до проблеми задоволення етнокультурних інтересів етнічних росіян, що мешкали в Україні, про надання їм статусу національних меншин в республіці. У розділі третьому "Місце етнічних українців і росіян в структурі населення УСРР і суспільному поділі праці" зясовується характер і особливості етнічної структури населення України в 1920 - 1930-ті рр., визначається місце і тенденції формування в Україні найбільш численних спільностей - українців і росіян. Населення України в серпні 1920 р. становило 25861 тис. Українцями визнавало тоді себе 76 відсотків населення, росіянами - 11, решта належала до інших етносів.