Етапи еволюції українсько-британських відносин. Політичний, військовий, економічний і гуманітарний аспекти українсько-британських відносин. Аналіз політичного курсу Великобританії щодо участі України в інтеграційних процесах на євразійському просторі.
Аннотация к работе
Київський університет імені Бориса Грінченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукВисокий статус Великої Британії як світової держави, що зберігає за собою одну з ключових позицій в Європі завдяки відносній досконалості політичної системи, економічному й військовому потенціалу, соціальній стабільності та ресурсній незалежності від держав-конкурентів, закономірно перетворює її на обєкт особливих геополітичних інтересів України. Збіг цих інтересів у сфері європейської інтеграції, стабільність і прогнозованість східноєвропейської політики Великої Британії забезпечує з її сторони надійну підтримку міжнародної інтеграційної політики України як держави, зорієнтованої на цінності демократії. Важливим для осмислення сутності двосторонніх відносин є відтворення еволюції, якої зазнала політика Великої Британії стосовно участі України в інтеграційних процесах на пострадянському просторі. Йдеться, зокрема, про необхідність наукового обґрунтування переходу Великобританії від політики, спрямованої на збереження геополітичної, геоекономічної й безпекової цілісності пострадянського простору, до курсу на підтримку суверенітету та європейської інтеграції східноєвропейських держав і, передусім, України. Хронологічні межі дослідження зумовлені необхідністю цілісного сприйняття українсько-британських відносин на етапі становлення новітньої української державності, визначення й утвердження міжнародних інтеграційних пріоритетів України, починаючи з 1991 року.Гаджиєв та ін.) сходяться на тому, що партнерська взаємодія України з Великобританією на міжнародній арені націлена на ослаблення Росії, зміцнення позицій Великобританії в Євросоюзі шляхом включення до його складу своїх союзників всупереч інтересам інших ключових європейських держав. Сутність авторської (інтегральної концепції) полягає у визнанні всіх вищезазначених мотивів, але з акцентом на конструктивізмі позиції України, для якої успішний рух у Європу зумовлений розгортанням взаємовигідного співробітництва і культурних звязків із Росією. Доцільно виділити аналітико-моніторинговий щорічник Дипломатичної Академії України «Зовнішня політика України: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети», а також анотовані історичні хроніки Інституту історії України НАН України, присвячені зокрема, взаєминам України з країнами Європейського Союзу. Яковенко, в якій чітко окреслені основні напрями українсько-британського співробітництва (2003 р.), слід зазначити, що її висновок стосовно несиметричності взаємної зацікавленості України й Великобританії вмотивований, вочевидь, початковим аналізом геополітичних засад двосторонньої взаємодії. З початку 2000-х рр. зявляються праці, в яких українсько-британські відносини детальніше розглядаються через призму інтеграційних пріоритетів України (І.Утвердження державності України, її відмова від власного ядерного потенціалу та послідовний курс на інтеграцію в європейські структури, - з одного боку, а також непослідовність Росії в її демократичних перетвореннях, активне втручання РФ у внутрішні справи України (загострення питання приналежності Севастополя у 1993 - 1994 рр.) та інших держав СНД - з другого боку спричинили відмову Великобританії від підтримки російської гегемонії на пострадянському просторі. З того часу євразійська реінтеграція тлумачилась британською стороною як результат силового тиску Росії на держави СНД і сприймалась як крок на шляху ліквідації суверенітету нових незалежних держав, у тому числі й України. Британське бачення нової моделі українсько-російських відносин включало: відмову РФ від політики патерналізму й прийняття нею принципів взаємовигідного партнерства; утримання України від тих інтеграційних процесів на пострадянському просторі, які могли б призвести до обмеження її суверенітету; надання переваги двосторонньому співробітництву; синхронізацію участі України в інтеграційних проектах у рамках СНД - ЄВРАЗЕС з процесом наближення євразійської інтеграційної моделі до європейської. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією та Україною 1997 р. стабілізував двосторонні відносини, однак дистанціювання України від євразійських утворень тривало. В умовах, коли Росія й Білорусь створювали Союзну державу (квітень, 1997 р.), Україна, за підтримки США й Великобританії, підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО (червень, 1997 р.) і взяла участь у заснуванні ГУАМ (жовтень 1997 р.) - конкурентної Росії структурі на пострадянському просторі у складі Грузії, України, Азербайджану та Молдавії.