Розгляд головних особливостей формування законодавства як засобу легітимізації поточної державної політики пам’яті у сфері побудови офіційного образу про ОУН та УПА. Державна комемораційна політика пам’яті як простір творення нових політичних відносин.
Аннотация к работе
Український визвольний рух середини ХХ століття: державна комемораційна політика 2005-2014 років державний політика легітимізаціяРеалізувати завдання державної комемораційної політики памяті в Україні мали такі державні структури: Служба безпеки України (СБУ), в центральному та обласних архівах якої зберігаються відповідні матеріали про український визвольний рух, Український інститут національної памяті (УІНП). У грудні 2007 р. відповідно до рішення круглого столу “Активізація взаємодії щодо правдивого висвітлення діяльності ОУН і УПА за документами архіву СБ України та іншими матеріалами” створено робочу групу істориків при СБУ з вивчення діяльності ОУН і УПА. її членами стали представники УІНП, Державного комітету архівів України, Інституту історії України НАН України, Київського національного університету ім. № 37 “Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, повязаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні”, що дав поштовх до створення Департаменту архівного забезпечення СБУ, основою якого став Г алузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ). Упродовж 2006-2009 рр. СБУ ініціювала і провела громадські слухання про діяльність ОУН та УПА на території Південної, Центральної та Східної України: “Діяльність ОУН та Півдні та Сході України”, “УПА постала у Донецьку”, “Служба безпеки України розсекретила матеріали кримінальних справ, що стосуються діяльності підпілля ОУН на Донеччині”, “Євреї в Українському визвольному русі”, “УПА і німці: співпраця чи протистояння”. Засобом втілення політики державної комемораційної політики памяті в Україні мав стати УІНП, який створено за ініціативи Президента України В.