Особливості розвитку театрального мистецтва в Україні у другій половні ХІХ ст. Роль українського театру в історії українського відродження і формуванні української державності. Загальна характеристика виступів українського професійного театру за кордоном.
Аннотация к работе
Курсова робота Український театр другої половини ХІХ століття Зміст Вступ 1. Розвиток театрального мистецтва в Україні в др. пол. ХІХ ст. 1.1 Аматорське театральне мистецтво 1.2 Професійний театр України 2. Український театр за кордоном 2.1 Українські артисти в Петербурзі 2.2 Український театр на Кишинівській сцені Висновки Список використаних джерел та літератури Додатки Вступ Актуальність теми. В історії українського відродження в Росії новий український театр відіграв не тільки красиву й ефективну, але й сповнену глибокою неминучою значення роль. Українське професіональне театральне мистецтво в другій половині ХІХ століття розвивалось у дуже несприятливих умовах: не було спеціальних закладів які б виховували кадри, приміщень, які відповідали своєму призначенню, належних традицій режисури й акторської гри, високохудожнього репертуару, який би забезпечив постійний зростаючий інтерес публіки до театру. Він залишався єдиною надією уярмленого народу на своє духовне відродження. І дали цю надію Україні перш за все такі видатні українські культурні діячі, як М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський та інші митці, завдяки яким українське сценічне мистецтво наприкінці ХІХ століття - на початку ХХ століття було піднесено на небачений до того щабель - на вершину світової культури. Український театр його класичної доби починається з аматорський гуртків середини ХІХ ст., які ставили здебільшого “Наталку Полтавку” Котляревського, “Сватання на Гончарівці” Квітки-Основ’яненка та “Назара Стодолю” Шевченка. Метою курсової роботи є дослідження і вивчення історії становлення і розвитку професіонального театру України другої половини ХІХ ст. Для досягнення мети переді мною поставлені наступні завдання: з’ясувати, що передувало утворенню професіонального театру в Україні; визначити головні осередки становлення театру України; з’ясувати, які умови розвитку театру були у другій половині ХІХ ст.; охарактеризувати діяльність перших професіональних театрів, які діяли на території України; встановити, яке значення мав розвиток театру для міст України, Росії та Кишинева; дати належну оцінку ролі театру у формуванні української державності. Драматичні гуртки були організовані в таких містах як Бобринець і Єлисаветград. Досі у вітчизняній науці про історію театру українського народу немає фундаментального дослідження під назвою “Народний театр”, де було б висвітлено усі аспекти й проблеми цього багатовимірного етномистецького й соціокультурного явища. С. Чорній вважає що основні елементи українського театру з передхристиянської доби збереглися до межі ХІХ і ХХ ст.. в українському етнографічно-популярному театрі. Так театральний гурток Київського університету, заснований 1859р. групою студентів на чолі з М.П. Старицьким і М.В. Лисенком, талановито поставив “Лихо з розуму” О.С. Грибоєдова, “Ревізор” М. Гоголя, п’єси О.М. Островського, О.В. Сухово-Кобиліна та ін. Для бобринецького гуртка у 1863р створив свою першу п’єсу Кропивницький - “Дай серцю волю, заведе в неволю”. Це записка міністра внутрішніх справ П.Валуєва від 18 липня 1863р. “О книгах, издаваемых для народа на малороссийском наречии”, схвалена царем Олександром ІІ (Див. додаток 1). 8 жовтня1881 року їх затвердив цар, 16 жовтня міністр внутрішніх справ М. Ігнат’єв надіслав конфіденційний циркуляр київському цензору з іноземної цензури, який було складено на основі документа, схваленого царем.