Історія становлення української жаргонології в контексті європейських досліджень соціальних явищ, основні етапи її становлення, напрямки й аспекти. Типи і способи номінації в спортивному жарґоні, їхні особливості порівняно з кодифікованими номенами.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н. УКРАЇНСЬКИЙ СПОРТИВНИЙ ЖАРҐОН: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТРобота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Нелюба Анатолій Миколайович, Харківський національний університет імені В.Н. Мацюк Галина Петрівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри загального мовознавства кандидат філологічних наук, доцент Захист відбудеться “15” червня 2006 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.20 Харківського національного університету імені В.Н. Із дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077, м.Вплив соціальних явищ на мову здавна привертав увагу багатьох учених і був предметом різноманітних наукових досліджень. Обєктом її стають соціальна природа і суспільні функції мови, механізми впливу соціальних чинників на мову, соціальні типи мов тощо. Саме ці та інші науковці стверджують думку про неможливість вичерпного вираження багатства розмовної природної мови у схемах деякої ідеальної мови, адже мова - засіб конструювання, а не відображення світу. Ось чому вивчення “живої“ мови стає пріоритетним у наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних мовознавців, завойовує все нові й нові позиції. Оскільки мовлення, на відміну від мови, є відбитком певних чинників (вікові особливості людини, родинна / позародинна сфера, освіта, професія, рід занять і т.ін.), то й аналіз співвідношення загальновживаних і вузькоспецифічних елементів у мові причетних до спорту людей набуває собливої актуальності.В основу поділу лексичного матеріалу на групи покладено позалінгвальні чинники: а) використання одиниць у певному колективі (професійному чи соціальному), звідси виділення жарґону професійного (лікарів, військовиків, правоохоронців, водіїв, журналістів, спортсменів та ін.) і соціального жарґону (злочинців, наркоманів, “фанів”, студентів, учнів тощо); б) територіальний критерій. помітними стають диференційні ознаки щодо побутування жарґону (за віковими особливостями найчастіше послуговується жарґоном молодь, зокрема особи 16-23 років, за освітнім рівнем - особи із середньою чи незавершеною вищою освітою, майже зовсім жарґон не зачіпає родинну сферу спілкування (у ній панує свій, не повторюваний в інших родинах “мікрожарґон”), значна кількість одиниць досить швидко після появи позбувається ознак “спеціального” й мігрує до інтержарґонового, не обмежується територіально). Жарґон як соціомовне явище відзначається деякими суперечностями, у чому й полягає його особливість і відмінність від інших складових мови: - унікальність і обмеженість у використанні якоюсь професійною чи соціальною групою (саме ознакою обмеженості соціальною чи професійною групою і відсутністю згрубілості, вульгарності, лайливості він відрізняється від просторіччя), з одного боку, а з другого - незамкненість у якомусь одному мовному колективі (професійному, національному тощо), легке “мандрування” із соціуму до соціуму, із мови в мову (особливо близькі); В основу жарґонових спортивних найменувань осіб покладено різні мотиваційні ознаки: види спорту (сокирники "особи, які займаються альпінізмом"); місце і роль спортсмена в команді (аптечка "людина, яка під час походу несе аптечку"); за уміннями й характерними діями (дірка "воротар, який часто пропускає голи"); за специфічними діями під час змагань (лизун "спортсмен, який наздоганяє свого суперника на біговій доріжці"); за фізичними якостями й зовнішніми ознаками (орач "сильний, витривалий лижник"); за віковими категоріями (кадет "спортсмен, віком до 16 років"). Серед загальних назв ще виділяються такі підгрупи: назви спортивного інвентарю, його особливості (колобок "круглий за формою рюкзак"); назви спортивних закладів, місць проведення спортивних дій (плювалка "тир із примітивним оснащенням", качка "тренажерна зала для занять з бодибілдингу"); назви медичних препаратів (мороз "знеболювальні засоби"); назви частин тіла переважно за їх особливостями (галіфе "велике стегно", хобот "накачана шия спортсмена"); спортивного одягу, обладнання, нагород (спідниця "частина екіпіровки байдариста для герметизації човна", зебра "одяг судді").Українська жарґонологія як окрема галузь мовознавства ще тільки формується, хоча вивчення й дослідження означених явищ в Україні вже має понад столітню історію і здійснювалося в контексті європейських досліджень соціально-мовних явищ. Сучасні дослідження свідчать про постання терміноланцюга жарґон - арґо - сленґ (елементи якого або ж вирізняються деякими критеріями, або ж тотожні такими критеріями), а також і про окремі спроби науковців чітко й однозначно розмежувати ці явища.