З’ясування стану розробки проблеми романів зв’язку часів в українському літературознавстві. Аналіз прийомів та засобів, що сприяють концептуальній цілісності визначених романів. Визначення місця романів зв’язку часів в українській історичній романістиці.
Аннотация к работе
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА Український роман звязку часів: проблеми поетикиЗахист відбудеться 7 червня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 23.053.01 у Кіровоградському державному педагогічному університеті за адресою 25006, м. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (м.Кіровоград, вул. Аналіз тематичних, композиційних і стильових характеристик цих творів дав змогу визначити профіль жанрової поетики романів звязку часів, простежити напрямки художніх пошуків у жанрі роману й уточнити жанрову карту української історичної романістики. В дослідженні доводено, що роман звязку часів є модифікацією історичного роману з власними характерними рисами, а саме: акцентуванням тем історичної памяті, часу й історіософії, розщепленим хронотопом, сюжетною ускладненістю, монтажною композицією і ретроспективною фабулою. Пронизывая сюжетный, персонажный и образный пласты произведений, сложная философия времени ярко реализуется в романах связи времен и науровне композиции.Проте повною мірою принцип схрещення часів реалізувався в українській літературі лише в другій половині ХХ століття в прозових творах, що отримали згодом назву роман звязку часів. Концептуальним прийомом у романах звязку часів є монтаж, “схрещення часів”, що може реалізуватися в різних варіантах: автономне співіснування, взаємопроникнення й синтез часових площин, несподівані зсуви, епізодичні вкраплення, тощо. Модифікуючи усталені жанрові канони історичного роману, роман звязку часів вибудовує власну жанрову поетику. Мета роботи - виявити типологічні риси жанрової поетики романів звязку часів, дослідити специфіку художньої реалізації поетики в низці українських романів цього жанрового різновиду. зясувати філософські витоки авторських концепцій часу та історії, втілених у романах досліджуваного жанрового різновиду;У першому розділі “Роман звязку часів: історико-критичний дискурс” розглянуто позиції літературознавців стосовно жанрової специфіки романів звязку часів і подано робочу дефініцію цього жанрового різновиду. “Роман звязку часів як жанрова модифікація історичного роману” систематизовано розрізнені фрагменти теоретичних та історико-літературних досліджень, які визначали риси романів звязку часів як специфічного різновиду роману. Перші теоретичні спроби осмислити роман звязку часів належать радянському літературознавству 70-х років. У романах звязку часів на перший план виходять теми звязку часів та історичної памяті. Загребельний вдався до моделі “звязку часів” у романі “Тисячолітній Миколай” (1994).Мушкетика - образ гайдамацького літопису; в романі “Морок” цього ж автора - образи собору та ікони; в романі “Каміння, що росте крізь нас” Т. Близькість авторських концепцій історичної памяті, втілених в аналізованих романах звязку часів, зумовила ефективність творчих задумів митців, суголосність принципів і прийомів їх художньої реалізації. Якщо історія як наука віддає перевагу платонівській філософії часу, привязуючи події до дат та укладаючи хронологічні таблиці, то художня література вдається до всіх трьох концепцій часу. Втілена в романах звязку часів художня концепція часу має риси всіх трьох образів час. У романі “Тисячолітній Миколай” домінує гнітючий і тривожний образ часу, квінтесенцією якого є образи тягар, страх, розпач, нещастя, смуток, біль.