Романтизм як поштовх до формування національно спрямованого мистецтва. Розгляд екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників творення мовного образу простору в ліриці українського романтизму Л. Боровиковського. Аналіз особливостей української поезії.
Аннотация к работе
У статті досліджено екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники творення мовного образу простору в ліриці зачинателя українського романтизму Левка Боровиковського, харківського поета-романтика 20-40-х рр.Саме романтизм, з одного боку, активував національну свідомість у народів Європи, апелюючи до обєктивних засад формування нації (історія, героїка, мова), з другого, посилив суб‘єктивність та індивідуальність мистецтва. «Проблема мовного вираження простору в українській поезії є актуальною і складною, вона заслуговує пильної уваги дослідників, бо дає цінні матеріали для розуміння не тільки явищ літератури, мови, естетики, а й того, що сьогодні ми називаємо ментальністю народу», - слушно наголошує Л. Євген Гребінка, високо оцінивши баладу «Козак», писав: «Это доказательство, что украинцы начинают (в добрый час) чувствовать самобытность своей литературы, Боровиковский в «Козаке» неподражаем; он облагородил язык малороссийский...» [9, с. У своїх творах поет звертається до фольклору, але разом із тим шукає шляхи до стилістичної обробки української мови, що виявляється, зокрема, у відборі лексичного матеріалу: елімінація лексики згрубілої й просторічної і концентрація лексики абстрактної, поетичної. Боровиковський відзначав у своїх творах «ту новизну, яка, здається, досі була недоступною для малоросійських поетів, - це серйозність, всупереч несправедливому поглядові, що малоросійською мовою, крім жартівливого, смішного, - нічого написати не можна» [1, с.