Оцінка загального образу і діяльністі Пилипа Орлика. Його співробітництво с Мазепой. Конституція 1710 р. "Прав і свобод Запорозького Війська". Воєнні дії на правобережній Україні. Дипломатична діяльність, зовнішньополітичні концепції гетьмана П. Орлика.
Аннотация к работе
ПЛАН ВСТУП 1. Пилип Орлик - політичний діяч 1.1 Орлик - співробітник Мазепи 1.2 Пилип Орлик у Бендерах. Вибори на гетьманство 1.3 Конституція 1710 року „Прав і свобод Запорозького Війська” 2. Воєнні дії на Правобережній Україні 2.1 Похід Іслам-Герая на Слобідську Україну 2.2 31 січня 1711 року - початок головної акції на Правобережній Україні 2.3 Рейд Адама Шмігельського через Бранденбурзьку смугу до Польщі 3. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА 3.1 Взаємини Пилипа Орлика з Карлом XII. 3.2 Перебування Пилипа Орлика в Європі. 3.3 Пилип Орлик в Туреччині ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТОК 1 ДОДАТОК 2 ВСТУП Минає п’ять століть, як у польських, а далі у українських хроніках, літописах, державних документах, мемуарах, в усному епосі закарбовується й розкривається історична панорама однієї з найгероїчніших і найромантичніших сторінок світової історії - Запорозької Січі, козацького війська, які утворювали державу. Високосвідченний, з таким національно-політичним розумом, палкий і свідомий патріот і борець за незалежну Україну. Пилип Орлик виділявся у тогочасному середовищі української козацької старшини. Пізніше опинився він в гетьманській канцелярії, і тут можна вбачати руку того ж самого протектора. Попавши до Генеральної Військової Канцелярії, Орлик зробив швидку карєру. З його донькою Анною одружився Орлик 23 листопада 1698 p., будучи ще молодшим писарем. Память Мазепи є чистою в його очах навіть після гірких іспитів еміграції, бо він все бачив у нім щирого українського патріота і з пошаною висловлювався про нього в своїм Діярії, очевидно не призначенім для чужих очей. Гетьман став за хрещеного батька першій дитині Орликів, сина Гри-гора, який народився в 1702 р. Тоді Пилип Орлик займав уже поважну посаду старшого військового канцеляриста. Тільки Орлик знав дещо про таємні зносини Мазепи з княгинею Дольською наприкінці 1705 р. Також і таємне листування гетьмана з Станиславом Лещинським та польськими магнатами йшло через його руки, оскільки Мазепа не послуговувався іншими, більше законспірованими шляхами, про які його молодий помічник міг тільки випадково або пізніше дізнатись. Він поставив дату і свій недавно набутий матеріальний достаток, і свою родину, і своє життя, а гетьмана не покинув. На доручення гетьмана складає він в жовтні 1708 р. латинську інструкцію для Бистрицького, який мав пертрактувати з Карлом XII і його канцлером графом Піпером. Безперечно чимало погнув він спину для оформлення тої енергійної пропагандивної і дипломатичної акції, яку тепер повів гетьман на Україні, серед запорожців, в Криму, Туреччині, Польщі Стан. Лещинського. Шведська армія, себто те, що від неї лишилося, відкотилася до Переволочної і мусила через нездібність генерала Левенгаупта, якому Карл XII доручив командування, капітулювати. Ранений ще за кілька день до Полтави, Карл XII переправився на правий беріг Дніпра і взяв з собою не більше півтори тисячі шведів, здебільшого таких, що не здібні були до активних операцій. За шведським королем подався і Мазепа з своїм оточенням та запорожцями в далекий шлях до Туреччини. Здається, і сам Мазепа так дивився на справу і передавав в руки свого племінника всі засоби, державні і приватні, що були у нього, щоби полегшити йому відповідальне завдання шефа держави поза межами країни. А Туреччина зовсім ще не думала воювати проти Росії. Сам турецький уряд постачав щоденно провіанту на суму 500 талярів, але цього, очевидно, не вистачало. Головна ідея її - повна незалежність України від Польщі та Росії, причому кордони з Польщею визначалися по річку Случ, як за Богдана Хмельницького. Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина й полковники, а й представники Запорожжя та полків від кожного по одній заслуженій особі. Конституція передбачала широку демократичність навіть у виборах вищих чинів: «як військові, так і посполиті урядники мають бути обрані вільними голосами, особливо полковники, а після обрання кішників і сотників, розумних радників з кожного полку, послів від Запорозької січі. Основний пункт Конституції - проголошення незалежності України від Польщі та Москви. В основу його планів лягла думка про співпрацю Півночі з Півднем, Швеції з Туреччиною. Він мав зручних дипломатів, особливо поляка Станислава Понятовського у Царгороді, якому вдалось навіть навязати зносини з сералем та прихилити для шведської справи гаремних дам (султанша - Адока, мати турецького султана, і султанша-фаворитка ставилися з великою симпатією до особи Карла XII). Є відомості, що Запорозьке Військо збиралося вислати делегацію до Царгороду, але чи було вислано, залишається неясним. Кристіянстаді довелося Орликові пережити дуже тяжкі часи, його матеріальне положення стало зовсім невідрадне.