Ретроспективний аналіз репрезентативних джерел. Гострі міжпартійні суперечності, що стали перешкодою на шляху консолідації різновекторних політичних сил у боротьбі за національно-політичне самовизначення України. Згуртування українського визвольного руху.
Аннотация к работе
Український національно-визвольний рух: невикористаний потенціал компромісів (перша чверть XX ст.)За допомогою методу ретроспективного аналізу репрезентативних джерел, передусім документів українських політичних партій, висвітлюються найбільш гострі міжпартійні суперечності, які стани перешкодою на шляху консолідації різновекторних політичних сил у боротьбі за національно-політичне самовизначення України в зазначений період. Автор ставить за мету показати, що ідейно-політичні розходження, обумовлюючи протистояння всередині політично активного українства, водночас диктували необхідність пошуку компромісів заради досягнення спільної цілі, передусім згуртування українського визвольного руху, однак різне бачення шляхів практичної реалізації ідеї національного самовизначення не дозволило окремим політичним силам виробити компромісну, одностайну стратегію боротьби за українську державність. В українському національно-визвольному русі початку XX ст., як і у більш широких суспільних колах, укоріненою була традиція здебільшого бачити в компромісах аморальну змову зі злом, пристосування до ворожої сили. Тоді як ідея державно-політичної самостійності України, у співставленні з іншими концепціями самовизначення, у фокусі теоретичних побудов яких був постулат національно-територіальної автономії, вочевидь випадала із загального річища українського визвольного руху, отже ще на певний час залишалася незатребуваною українським суспільством. Фактором розмежування, яке в роки війни набуло вияву політичного протистояння, стали два основні питання: перше - бути Україні незалежною державою чи субєктом автономії у складі іншої держави; друге - на якого стратегічного союзника мав спиратися український визвольний рух.