Витоки ідей українського націонал-комунізму і причини їх подальшого розвитку. Аксіологічні орієнтації українських націонал-комуністів в сучасній політичній науці. Особливості ідейної еволюції українського націонал-комунізму на різних етапах його розвитку.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Салтовський Олександр Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри політичних наук. Кирилюк Федір Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. професор кафедри політології; Захист відбудеться “20 ”_10 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.В минулому теоретичні розробки та публіцистичні статті провідників українського націонал-комунізму вилучалися і знищувалися, а обговорення проблеми націонал-комунізму в Україні за радянських часів суворо заборонялось. При цьому власне політологічних досліджень українського націонал-комунізму недостатньо, більшість існуючих наукових праць можна віднести до досліджень з політичної історії. Протягом останніх років у звязку з розсекреченням архівних матеріалів, виданням творів представників українського націонал-комунізму, що раніше не публікувалися, а знаходилися в архівах, зявились нові відомості, які потребують ґрунтовного осмислення. Зокрема, було використано такі методи: системний, що дав можливість розглянути формування ідейних засад українського націонал-комунізму та їх еволюцію як цілісний процес; компаративістський, що забезпечив вивчення якісних змін цього політичного напряму на різних етапах його розвитку; антропологічний, який дозволив проаналізувати світоглядні мотивації представників українського націонал-комунізму, дослідити вирішальні чинники формування їх ціннісних орієнтацій на різних історичних етапах; аналізу документів, на основі якого було опрацьовано роботи очільників українських соціалістичних та комуністичних сил, опубліковані спогади учасників українського національно-визвольного руху, архівні документи. У дослідженні застосовувались окремі історичні методи: історичних аналогій, який дав можливість співвіднести явище українського націонал-комунізму з відомими варіантами поєднання ідеологій націоналізму та соціалізму у різних країнах та виявити його специфічні риси; проблемно-хронологічний, що дозволив визначити хронологічні межі явища українського націонал-комунізму; періодизації, за допомогою якого було виявлено якісно відмінні етапи розвитку українського націонал-комунізму; конкретного аналізу, на основі якого дослідження ідейних засад українського націонал-комунізму здійснювалося з врахуванням історичних умов його розвитку.У першому розділі “Теоретичні витоки українського націонал-комунізму” проаналізовано ступінь наукової розробленості проблематики дисертації, систематизовано праці вітчизняних та зарубіжних науковців щодо питання поєднання ідеологій комунізму та націоналізму й українського варіанту цього явища, уточнено ідейні витоки українського націонал-комунізму. Перші спроби політологічного аналізу явища українського націонал-комунізму припадають на середину 90-х рр. минулого століття, коли паралельно з точкою зору на “комунізм з національним забарвленням” як на явище, що не здобуло остаточного ідеологічного оформлення в Україні, формується інша позиція, відповідно до якої український національний комунізм розглядається як самостійний напрям в історії української політичної думки. Терлецького, засадничих документів Української (українсько-руської) радикальної партії, Української демократично-радикальної партії, Української соціал-демократичної партії, Української соціалістичної партії, Революційної української партії, Української народної партії на період 1906 р., Української партії соціалістів - революціонерів та Української соціал-демократичної робітничої партії, а також сил, що утворились на їхній платформі, дали змогу зробити висновок про те, що з часів появи перших українських політичних організацій, для більшості з них було характерним ототожнення соціальних та власне українських національних інтересів. На підставі отриманих під час дослідження висновків про недоцільність ототожнення явищ українського соціалізму, комунізму та більшовизму, а також за результатами аналізу програмних документів українських комуністичних сил, до представників націонал-комунізму в Україні запропоновано зараховувати: 1) окремих українських більшовиків у складі РСДРП(б), а згодом новоствореної КП(б)У; 2) Українську Комуністичну партію (боротьбистів); 3) Українську Комуністичну партію; 3) „українську опозицію” в КП(б)У в умовах монопартійності; 4) Комуністичну партію Західної України, Закордонну групу українських комуністів на чолі з В. Що діється на Україні і з Україною” (1919 р.) вони підкреслювали, що перемога комунізму в Україні можлива тільки через її цілковите усамостійнення.