Побутування традиційного вбрання як важливий етнокультурний процес, що характеризує сьогоденне повсякдення України. Дослідження основних трансформаційних змін в комплексах сільського вбрання, які зустрічались в міському побуті Києва в міжвоєнний час.
Аннотация к работе
Народний український стрій є впливовим інструментарієм відродження національної ідентифікації, а його вплив на культуру споживання одягу є помітним явищем, яке розвинулось та набуло виражених рис масового явища сучасної глобалізованої України. В розділі “Українці” цієї праці звертається увага, що виготовлення вбрання на основі народного костюма набуло поширення з другої половини 1930-х років, а розпочався цей процес вже в 1920-х роках [2]. На основі вивчення художніх творів автор доводить, що традиційне вбрання українців стало певним соціокультурним кодом вираження проукраїнських переконань, а його використання в побуті чинило опір атакам з асиміляції до російсько-радянської ідентичності. Соціально-економічний фактор, який безпосередньо відображає вектор руху сільського народного вбрання в міське повсякдення, залишається помітним шляхом дифузії традиційного вбрання в міські реалії 1920-1940-х рр. Загальновідомо, що традиційний український стрій є результатом розвитку сільської культури з натуральним способом забезпечення власних потреб. В мемуарній літературі є свідчення, що й в кінці 1940-х рр. в Києві зустрічались випадки побутування традиційного українського вбрання серед літніх людей з сільської місцевості в традиційному українському вбранні.