Особливості героїчного епосу. Визначення принципів класифікації М. Драгоманова та Ф. Колесси. Опис думи про боротьбу з татарами і турками, характеристика жанру історичної пісні. Розподіл тематичних груп українських історичних пісень, балад та билин.
Аннотация к работе
Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» Виконала: Студентка 1 курсуЩо ми розуміємо під назвою героїчний епос? Чи можна сюди віднести, скажімо, чумацькі пісні, пісні про кріпаччину та гірку вдовину долю? Героїчні - це не тільки історичні пісні, легенди чи думи про певні події, славні військові походи, що увінчалися перемогами. З першої половини ХІХ ст. поширилась думка(її особливо енергійно відстоював «несамовитий Віссаріон» - Белінський, підтримували й інші українські та російські революціонери-демократи та ліберальні письменники) про те, що народ створює героїчний епос в особливі, героїчні періоди свого життя. Наша історія дає свій варіант розвитку героїчного епосу: українці співали завжди.Думи - це самобутні епічні та ліро-епічні твори про боротьбу українського народу проти поневолювачів, суспільно-політичне і побутове життя людей, які виконувались у супроводі кобзи, бандури чи ліри. Думи відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків персонажів. Композицію думи складають: заспів - пролог, експозиція, де вказується місце, час, обставини дії, називаються головні герої; сюжет - розповідь з ліричними відступами; кінцівка - прославляння героїв, побажання слухачам. Виконуються думи в супроводі бандури чи ліри своєрідним індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації - речитативом.[6] Тому, переконавшись у некоректності такої класифікації жанру дум, інші дослідники використовували тематичний принцип, який не вимагає точного визначення часу походження кожної думи, тим більше, що, як вже було зазначено, у багатьох випадках його встановити майже неможливо.Головна вимога до історичної пісні - правильно відобразити епоху, суть доби, її дух, національну спрямованість (Б. Серед особливостей історичних пісень варто відзначити також: показ важливих суспільних подій та історичних осіб; стислу розповідь про них; наявність застарілих слів та висловів; строфічну або куплетну побудову.[6] Історична пісня, з одного боку, є продуктом розвитку ліричної пісні, а, з другого, - належить до епічної поезії. Про сутність і жанрову природу історичної пісні ведуться суперечки, існують різні, часто протилежні точки зору. Історичні пісні зявились у XV столітті, в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум.Назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику Микола Гоголь.Вважається, що вперше термін балада (від лат. ballo - танцювати) застосував до своїх творів провансальський трубадур Пон де Шаптей (1180-1228),але то були пісні до танців,і за своїм змістом та формою вони зовсім відмінні від сучасного розуміння балади.[5,5] Але у визначенні балади як жанру ще й досі нема одностайності, хоча в більшості випадків дослідники виділяють такі стійкі ознаки жанру, як фабульність, сюжетність, наявність елементів фантастики та легендарності, героїзм, драматизм або трагізм подій і долі персонажів. Гете висловив думку, що балада є жанром, у якому наявні риси усіх трьох основних видів літературної творчості - епосу, лірики та драми. Всі три елементи складають у баладі діалектичну єдність, але коли поет надає перевагу одному з них - балада набуває то епічного то драматичного, а найчастіше ліро - епічного характеру.[5,5] Андреев у праці «Русская балада» (М., 1936) класифікував балади за подібністю поетичної системи твору до якогось іншого фольклорного жанру (умовно цей принцип можна назвати жанрово-структурним).Билини (старини) - жанр героїчного епосу; народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру. Билини відображають воєнні й трудові подвиги народу, розкривають його високі моральні якості, мають реальну історичну основу. Термін билина у 30-40-х роках XIX століття ввів російський фольклорист Іван Сахаров .Національний епос є історичним свідченням зрілості нації, її здатності відчувати власне значення у всесвітній історії,тому кожна нація в добу свого становлення створювала героїчний епос. У піснях відбилися і жаль за загиблими у боротьбі за незалежність,і туга полонених за рідною землею,і радість перемог над поневолювачами… Багато чого ще можна перерахувати,адже тематика української народної творчості надзвичайно розмаїта.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Героїчний епос. Класифікація та жанри
1.1 Думи. Принципи класифікації М.Драгоманова та Ф.Колесси