Комплексне вивчення українського лікувального ритуалу "зливання воску", який характеризується поєднанням сили магії дії та слова. Виявлено локальну специфіку побутування обряду в різних етнографічних районах України, його семантику та походження.
Аннотация к работе
УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКУВАЛЬНИЙ РИТУАЛ «ЗЛИВАННЯ ВОСКУ»: СИНЕРГІЯ МАГІЇ ДІЇ ТА СЛОВА
Уляна МОВНАЗа повідомленням сучасних респондентів з Карпат та Прикарпаття, жінка, яка «виливала віск», насамперед тричі читала молитву «Отче наш» (а подекуди й «Богородицю» та «Вірую»), називала ім’я хворого, примовляла, тоді ставила над його головою миску зі свяченою або непочатою водою, набраною до схід сонця, ножем тричі хрестила воду («бо ножом ся страх перетинає»), лила у воду над головою недужого розтоплений віск (іноді посвячений, а дітям зливали віск зі святвечірньої свічки чи трійці) і колола ножем, оскільки його реальна фізична властивість різати чи колоти проектувалася на спромогу «відтяти» недугу (страх) на магічному рівні. Віск розглядався як потужний абсорбент зла, оскільки в народі вважалося, що хвороба чи вроки «виливаються» разом з воском, а зло переходить на віск, який його вбирає, поглинає й нейтралізує. Береться миска з водою, змішується зі свяченою, в горнятку топиться віск, тримається миска над головою, розтоплений віск розливається в миску над головою і одночасно читається молитва «Отче наш»і спеціальна молитва «Пресвята Богородице, дякую Тобі за добро і ласку Твою, бережи нас від усього злого, від страху і припадку тяжкого, від наглої несподіваної смерті». Тоді ставиться миска на стіл і відвертається віск на долоню і відчитується, той страх має бути відлитий на воску з внутрішньої сторони. Аналогічний спосіб народного цілительства побутував на Поліссі, де болячку також виливали воском: розтоплювали віск у горщику на жару, наливали води в миску, яку ставили на голову хворого і виливали віск на воду, чекаючи поки він остигне.