Організаційно-господарське становище української кооперації та основні тенденції її ідейного розвитку напередодні 1917 року. Головні напрямки роботи кооперативної громадськості по розбудові організаційно-господарських осередків кооперативної мережі.
Аннотация к работе
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукБогдана Хмельницького Міністерства освіти України Марочко Василь Іванович, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник кандидат історичних наук, доцент Міністерства освіти України, кафедра історії України Захист відбудеться 21 квітня 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 по захисту дисертацій у Запорізькому державному університеті Міністерства освіти України за адресою: 69000, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького державного університету (адреса:69000, м.Впродовж багатьох десятиліть у вітчизняній історичній науці питання розвитку кооперації подавалися лише у взаємозвязку з проведенням нової економічної політики та проблемами теорії і практики побудови соціалістичного ладу. Незважаючи на досить значну роль у народногосподарському житті СРСР системи споживчої та промислової кооперації, пануюча ідеологічна доктрина не сприяла вивченню історії кооперативного руху, особливо його діяльності у дорадянську добу. Переважно побіжний розгляд проблем, повязаних з роботою кооперативних організацій, актуалізація розвитку кооперації у 20-х роках призвели до штучного відриву кооперативного руху періоду непу від його попередньої історії. Вивчення розвитку кооперації, яка давно вже дістала в світі визнання як важливий фактор функціонування продуктивних сил, доцільно і з точки зору подолання багатьох сучасних соціально-економічних проблем. Мета дисертаційного дослідження - зясувати характер розвитку кооперації у період 1917-1920 років, показати динаміку чисельності кооперативних організацій та основні напрямки їх роботи, узагальнити результати діяльності кооперативного руху в сфері економіки, політики і культури.Історіографія проблеми розвитку кооперативного руху у період 1917-1920 років характеризується наявністю невеликої кількості наукових праць, що його відображають, та відсутністю в них цілісного розгляду діяльності кооперації у зазначений час. Перші дослідження, присвячені історії українського кооперативного руху, були створені Я.Краєвим і П.Пожарським з нагоди святкування у 1916 році 50-річчя початку кооперативного життя в Україні і дають загальне уявлення про основні його події. Так, у 1964 році у Нью-Йорку вийшла друком фундаментальна праця І.Витановича “Історія українського кооперативного руху”, яка містить систематичний виклад основних етапів розвитку кооперації у нашій країні. Законодавчі акти цих політичних режимів, що стосуються кооперації, знаходяться у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО) у фонді Міністерства фінансів УНР (ф.1509) та Центральному державному архіві громадських обєднань України (далі - ЦДАГО) у фонді Політбюро ЦК КП(б)У (ф.1). Характер стосунків кооперації з радянською владою відображають матеріали діловодства Кооперативного комітету Наркомпроду УСРР та Кооперативної комісії ЦК КП(б)У, які знаходяться в ЦДАГО (ф.1).У висновках дисертаційної роботи конкретизуються і узагальнюються результати дослідження розвитку українського кооперативного руху у період 1917-1920 років: 1.Глибока фінансово-економічна криза та складна соціально-політична ситуація в Україні у 1917-1920 роках не стали перешкодою для активної діяльності кооперації. У вказаний період відбувалося організаційне зміцнення кооперативної мережі, що проявилося у значному збільшенні кількості кооперативів, їх союзних обєднань, створенні загальнонаціональних кооперативних центрів. Спостерігалося й освоєння кооперацією раніше не знайомих їй галузей економічної діяльності. В надзвичайно складних економічних умовах 1917-1920 років кооперація виявилася спроможною налагодити постачання широких верств населення необхідними товарами, збут продукції їх власного виробництва, знаходила шляхи збереження грошових заощаджень народу, і у кінцевому рахунку набула вирішального значення для його фізичного існування і відіграла визначну роль у продовженні функціонування різних сфер народного господарства у період глибокої фінансово-економічної кризи, обумовила успішне запровадження непу. В основі ефективності і життєздатності кооперації був її безпосередній звязок з ініціативою народних мас, організаційна відповідність кооперативних форм співробітництва їх матеріальним можливостям і характеру господарської діяльності, націленість на задоволення життєво необхідних потреб людей.