Особливості розвитку традицій іконопису на етнічних землях польсько-українського пограниччя в контексті православних та католицьких культурних процесів. Характеристика змін іконописного канону. Стильові тенденції та своєрідність малярської техніки.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВХолмщини та Підляшшя - земель культурного пограниччя, на яких протистояння культур Заходу і Сходу, католицизму і православя були особливо сильними. Автор досліджує мало знані ікони, які зберігаються в музеях Холмсько-Підляського регіону, розглядаючи їх у контексті української іконописної традиції. При порівнянні зібраного матеріалу з добре знаними «хрестоматійними» творами, визначаються основні типологічні ознаки ікон цих земель, доводиться особлива цінність і самобутність культурного середовища Холмсько-Підляського регіону. У дослідженні визначаються стильові зміни, що відбулись в іконописі на землях польсько-українського пограниччя в XVI-XVIII ст., та місце, яке він посідає в іконописних традиціях України, розробляється комплексний підхід до наукового вивчення іконопису зазначеного регіону, що базується на історичному, теоретичному та практичному матеріалах.Міжетнічне пограниччя завжди приваблювало дослідників особливою динамікою розвитку культурних процесів. Найбільшою мірою вона проявилась на землях безпосереднього зіткнення культур, особливість яких, зокрема, визначало протистояння православної та католицької релігій. Холмщина та Підляшшя - землі, де протистояння культур Заходу і Сходу, католицизму і православя були особливо помітними. Ведуться дослідження і в напрямку визначення стилістичних рис локальних іконописних шкіл українсько-польського пограниччя (Д.Степовик). Визначений напрямок передбачає теоретико-культурний аспект дослідження, який окрім його методологічного значення, дає можливість систематизувати напрацьований матеріал і тим самим виробити більш чітке уявлення про феноменальність української іконописної традиції на землях Холмщини та Підляшшя.У першому розділі, «Українська іконописна традиція XVI-XVIII століть на Холмщині та Підляшші у контексті наукових концепцій», який складається з двох підрозділів, висвітлюється культурно-історична ситуація на Холмщині і Підляшші у зазначений період та аналізується стан наукового опрацювання проблеми українського іконопису на цих землях. Дослідження культурно-історичної ситуації на Холмщині та Підляшші у XVI-XVIII ст. дає можливість розкрити закономірності розвитку традицій українського іконопису цього регіону. XVI століття для Православної церкви на пограниччі було добою важких випробувань - православні общини на Холмщині й Підляшші зазнавали серйозних утисків, що спричинило кризу церкви. Ікони Христа Пантократора з Холмщини та Підляшшя продовжують традиції, започатковані у вищеназваних творах. «Спас у силах» має спільну образно-стилістичну характеристику з іконами «Спас у славі» з Музею Волинської ікони та «Спас у силах» з костелу в Шарізькому Рівному у Словаччині, що наводить на думку про спільність не лише традицій, але й школи.Встановлено, що внаслідок політичного, релігійного та культурного протистояння православя та католицизму у XVI-XVIII ст. на землях Холмщини та Підляшшя відбувалися культурні процеси, які знайшли своє відображення в іконописі. Виявлено, що в цілому проблема православного іконопису знайшла належне висвітлення в науковій літературі, проте поза увагою вчених залишились наукові матеріали, які зберігаються в музеях, церквах та архівах Польщі, що дають можливість оцінити православний іконопис Холмщини та Підляшшя XVI-XVIII ст. з точки зору збереження традицій. Дослідивши зміни, які відбулися у трактуванні іконописного канону в іконах «Христос Пантократор», маємо можливість зробити висновок, що візантійська традиція, для якої характерним є аскетичне трактування образу, у XVI-XVII ст. в українському іконописі зазнає певних змін. Проте зміни пластичної форми, будучи проявом внутрішнього харизматичного досвіду православя, не були суттєвими. Визначено, що в системі стильових координат іконописного канону Холмщини та Підляшшя XVI-XVIII ст. в іконах богородичного циклу, які були елементом виключно православного культу, відбувались трансформації, відповідні до змін в теологічній концепції православя.