Дослідження поняття та основних функцій казки або твору, в якому переплітаються реальність та вимисел (вигадка). Герої українського казкового епосу. Персонажі казок про тварин, соціально-побутових та чарівних казок. Образ жінки в українських казках.
Аннотация к работе
Традиційним, прийнятим у сучасній науці є поділ казок на казки про тварин (птахів, рослин, комах), чарівні (їх іноді називають героїчні чи фантастичні), суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні)та культово-анімістичними (міфологічними) казками, “оскільки ці оповіді витворились на основі давніх культів та анімістичних уявлень і вбирають в себе елементи доісторичних вірувань”. Серед казок про тварин, що в усних переказах чи записах дійшли до нашого часу, найчисельнішу групу становлять казки про диких (лісових) звірів. Найдавнішим зразком оповіді з центральним образом вовка є “Казка про вовка-колядника”, який приходить на Різдво до діда й виколядовує в нього овечку, козу, коня, бабу, а потім - самого діда, відносить це все до лісу і там зїдає. У цих казках змальовано багато ситуацій, коли людина потрапляє у безвихідь, опинившись сам-насам із диким звіром - вовком, лисицею, ведмедем, диким кабаном (рідше левом). В окремих творах одному чоловікові вдається побороти зграю вовків, яким він по черзі відриває хвости (“Як чоловік ловив вовків”), або, коли вони ставши один на одного, намагаються дістати чоловіка з дерева, радить відірвати нижньому голову і причепити верхньому (“Куций вовк”, “Старий вовчище”).Народні казки відзначаються точністю характеристики героїв. а тому буде існувати завжди, даруючи радість і дорослим, і дітям. Казка, що дійшла до нашого сьогодення як прекрасне надбання минулого, як багатющий арсенал образів, що втілюють глибоку виховну ідею, водночас є живим складником сучасного культурного процесу, що функціонує у побуті, збагачує притаманними їй ідеями добра, справедливості, краси дитячу літературу, кіно, драматургію. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем», - писав В.О.