Історія розвитку українського філософського гуманізму, проблема тотожності раціонального та ірраціонального в контексті соціокультурологічних чинників, як умови синтезу структурних компонентів вітчизняного теоретичного мислення в цілісну систему.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться "29" січня 2001 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. В дисертації аналізується ґенеза українського філософського гуманізму і вирішується проблема тотожності раціонального та ірраціонального в контексті соціокультурологічних чинників як умови синтезу структурних компонентів вітчизняного теоретичного мислення в цілісну систему. Аргументується, що кордоцентрична традиція на основі "софійності" та "іманентної трансцендентності" обумовила включення екзистенційно-персоналістських інтенцій української філософської думки в концептуальні виміри світової інтелектуальної культури, визначила інтроспективні емпатії особистості в активації гуманістично-духовних ініціацій єдності української нації. Виявлені особливості національної історико-філософської традиції в акцентах на пріоритеті особистісного начала, автономії внутрішнього духовного світу людини дають можливість зробити висновок про евристичну універсальність гуманістичних констант української філософії.Особливість та унікальність української теоретичної спадщини взагалі та своєрідність вітчизняного філософського гуманізму як одного з найважливіших структурних компонентів філософії, її іманентної сутності традиційно повязувались з характерологією акцидентальних феноменів та їх концептуального змісту: "філософією серця" (кордоцентризм, кардіогносія), символічною триєдністю світів, вченням про дві натури, етосом "сродної" праці, "культуроморфічним" аспектом національної ментальності тощо. Виникає можливість більш адекватно розглянути історико-філософські креативи України в кореляціях з системно-теоретичними модифікаціями основних течій сучасної філософії, знайти споріднені особливості національної ідеї з розвитком національних культур цивілізованих країн, подолати схоластичне протиставлення філософії "Сходу та Заходу", інтегрувати в єдину культурогенну цілісність раціональні та екзистенціально-персоналістські напрямки філософської теоретичної рефлексії. Обраний в дисертації напрямок досліджень повязаний із темами, які опрацьовуються на кафедрі філософських та соціальних наук Київського національного торговельно-економічного університету: здійснення договору за №331/33 "Розробка концептуальних напрямків по формуванню культурно-духовних мотивацій, стимулів до навчання, забезпечення підвищення якості гуманітарної підготовки та прискоренню адаптації молодих спеціалістів (випускників вузів економіко-комерційного профілю) до роботи в умовах ринку". Головна мета дослідження полягає у виявленні закономірних тенденцій розвитку і сутності українського філософського гуманізму на основі співставлення раціоналістичних та ірраціоналістичних підходів в історико-філософському аналізі вітчизняної духовно-культурної спадщини, дослідженні інтенційних структур (екзистенціальних, персоналістських, когнітивних, трансцендентних) в їх кореляції з гуманістичними, аксіологічними, праксеологічними аспектаціями західноєвропейського філософського мислення. Наукова новизна дослідження полягає в генералізуючому узагальненні досвіду вітчизняних історико-філософських студій від початку їх генези до сучасного стану, визначенні української філософії як зрілої форми науково і методологічно забезпеченої галузі знання, сукупності гуманістично-аксіологічних синтезів, здатних адекватно відтворити філософські верифіковану картину духовно-культурного буття народу через призму індивідуально-екзистенційного досвіду як специфічного комплексу інтроспекції та емпатії, латентних переживань світу особистістю; застосуванні методології контамінаційного аналізу у визначенні базисних засад філософії в темпорально-континуальних вимірах, котра складає теоретико-субстанційну основу дослідження надбань української класичної філософії в контексті розвитку гуманістики в західноєвропейській інтелектуально-філософській традиції.У першому розділі - "Огляд літератури за темою і вибір напрямків дослідження" - насамперед висвітлюється місце, значення і роль проблеми гуманізму в контексті українського та західноєвропейського філософського мислення, визначаються теоретичні основи, методологічні принципи та методи дослідження. "Стан наукового опрацювання проблеми" на основі аналізу літератури зроблено висновок, що гуманістична традиція української філософії поєднується з історичною лінією розвитку вітчизняного екзистенційно-"софійного" мислення - Іларіон Київський, Даниїл Заточник, Клим Смолятич, Володимир Мономах, Юрій Дрогобич, Павло Русин, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Оріховський-Роксолан, Данило Туптало, Іван Вишенськи