Наявні в українській історіографії ХХ - початку другого десятиліття ХХІ ст. наукові підходи до вивчення взуття, що мало поширення на українських землях у другій половині XVI - першій половині XVII ст. Типи взуття та його конструктивні особливості.
Аннотация к работе
Українське взуття другої половини XVI - першої половини XVII ст. в наукових дослідженнях останніх десятиліть
Петро СасНе є винятком щодо цього і взуття, яке носили в Україні у другій половині XVI - першій половині XVII ст., тобто в час значущих змін в соціокультурному таполітичному бутті українського народу, повязаних насамперед із зародженням процесів націотворення ранньомодерного часу та становленням Української держави середини XVII ст. Хай там як, а у вітчизняній історіографії останніх десятиліть накопичилася певна кількість праць, в котрих ідеться про взуття, що його носили в Україні в минулому, в тому числі у другій половині XVI - першій половині XVII ст. Ідеться, зокрема, про висновок, згідно зяким українське чоловіче "народне" взуття в ХУ-ХУП ст. обмежувалося здебільшого постолами і личаками, а ще - чоботами, які для селян були винятково святковим і вихідним взуттям. Стамеров фактично поділив осіб, які носили взуття, на "народ", а також на соціальні верстви, котрі до нього не належали, - в його розумінні такими соціально чужими для українського народу були міське населення, козаки та панівні прошарки суспільства. Пишучи про взуття, дослідниця дійшла такого висновку: на українських землях мали поширення насамперед личаки, постоли, чоботи та черевики.