Виявлення основних тенденцій розвитку театрального мистецтва в XX столітті. Дільність режисерів-реформаторів ХХ ст. у театральній сфері. Формування поглядів на театральне мистецтво російським митцем К.С. Станіславським. Театральна реформа Леся Курбаса.
Аннотация к работе
Комунальний вищий навчальний заклад Тема: Українське театральне відродження 20 рр. Знати: основні тенденції розвитку театрального мистецтва; принцип розвитку своєрідних форм та жанрів театру; основну театральну термінологію. Вміти: висловлювати свої враження від сприймання творів театрального мистецтва.Серед майстрів культури були прихильники нової влади, і аполітичні люди, і противники більшовизму, які в розвиткові національної культури вбачали певну альтернативу незалежності, що не здійснилася. І мабуть, не випадково в цей період зявилася нова театральна професія, яка сьогодні в театрі стала однією з головних, - професія режисера . За цих умов для повернення глядачів у театральні зали величезну роботу було здійснено драматургами і театральними режисерами, У США, наприклад, виникла суто американська традиція організації театральної справи. Найвідоміший американський драматург Юджин Онгл визначив шляхи розвитку театру на десятиріччя. По - перше це був театр багатющого досвіду просвітницької діяльності в утвердженні та збереженні української літературної мови, популяризації національної драматургії, основ національної акторської та режисерської школи, а, по-друге, - це був театр найбільш гнаний та заборонений імперсько-шовіністичною системою Росії.Саме на зламі століть і розпочнеться цікавий культуротворчий процес активної взаємодії науки та мистецтва (у даному випадку - театрального). Станіславського, наріжними засадами якої були ідеї «надзавдання» та «наскрізної» ідеї, що мали нерозривний звязок з мистецтвом. Станіславський здійснив постановки спектаклів «Плоди просвітництва», «Цар Федір Іванович», обидва О. Організаційний аспект діяльності митця був повязаний зі створенням Московського художнього театру, що посів гідне місце в структурі мистецького руху XX ст. Станіславського уможливили створення так званої «системи Станіславського» - комплекс вправ для акторів, який спрямований на краще психологічне входження у роль, грунтується на вивченні природи акторської професії і є логічним підсумком та узагальненням власного творчого досвіду митця (детально описана у творі «Робота актера над собой» 1938 р.).Цілком оригінальним явищем у театральному мистецтві XX ст. був театр «Березіль» (1926 - 1933), заснований видатним українським режисером Л. Творчі пошуки митця привели його до ідеї «перетворення дійсності» та концепції «фантастичного реалізму», які визначили напрям роботи театру «Березіль», зокрема спектаклів «Цар Едіп» (Софокл), «Мина Мазайло», «Маклена Граса» (М. Лесь Курбас синтезує містерію з театром новітніх інтелектуальних технологій і чуттєво-психологічних осяянь. Гуманістична етика його театру, його альтернативні духовні смисли, акценти на національних культурних пріоритетах і відкритість естетикам Заходу і Сходу стали звинуваченням митцю. В «епічному театрі» Брехта змінюється художня організація пєс Фабула, історія дійових осіб перериваються авторськими коментарями, ліричними відступами, зонгами (піснями) тощо.Саме кінець XIX - початок XX століття характеризується особливою насиченістю в пошуках нових засобів театральної виразності та викликало до життя і «епічний театр», і нові жанри - трагікомедію, політичну і документальну драму. Відкрило езотеричний театр Китаю, Японії, Індії з його знаковістю замість асоціативності, канонічністю замість щохвилинної мінливості, особливою сумішшю пластики, вокалу, медитації, костюму, декорації.
План
План
1. Основні тенденції розвитку театрального мистецтва в XX ст
2. Режисери - реформатори XX ст. у царині театру
2.1 Митець російського театру К. С. Станіславський
3. Особливість театру Індії театральний мистецтво станіславський курбас
Основна література
1. Красильнікова О. В. Історія українського театру XX сторіччя/ Красильнікова О. В.:Під. Ред.. С. В. Головка, Т.В. Янголя. Репринт. Вид. К.:Либідь. 1999. С. 208.
2. Курбас О. С. Березіль:Із творчої спадщини/Курбас О. С;Під. Ред.. М. Н. Москаленко; Упорядн. Та автор приміток: М. Г. Лабінський. К.: Дніпро, 1998. С. 518.
3. Наш театр: Книга діячів українського театрального мистецтва.1915 - 1991.Том ІІ/Ред. Колегія: О. Лисняк, Г. Лужницький. ОМУС,1992. С. 796.
4. Театральная энциклопедия/Гл. ред. П. А. Марков. Т. ІІІ. Кетчер. Нежданова,- М.: Сов. Энц.,1964. С. 1086.
Додаткова література
1. Брехт Б. О Литературе/сос. пер. и прим. Е. Кацевой.М.: Художественная литература, 1977. С. 430.
2. Гірняк. Й. «Лесь Курбас»/журнал «Україна і світ», Ганновер, зошит 18, 1958. С. 44.
1. Основні тенденції розвитку театрального мистецтва в XX ст