З’ясування політичних й національно-культурних складових українського питання в Російській імперії початку минулого століття в історіографічній спадщині ХХ-ХХІ століть. Формування ідей державності політичними партіями Наддніпрянщини на початку ХХ ст.
Аннотация к работе
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукУ дисертації здійснено комплексний аналіз історіографії з історії українського питання в Російській імперії на початку ХХ ст. Виділено чинники впливу на кількісне та якісне збільшення наукових знань про українсько-російські відносини. Праці радянських учених містили заангажовані, ідеологізовані висновки, спрямовані на обґрунтування керівної ролі пролетаріату в революційній боротьбі на початку ХХ ст. Сучасна історична наука, визнаючи пріоритетною національну проблематику, містить здебільшого обєктивні та ґрунтовні висновки з названої теми. Диссертант в изучении вопроса выделила следующие этапы: 1) дореволюционный; 2) советский; 3) современный; а также периоды и периоды накопления знаний: 1) 1900-1917 гг.; 2) 1918 - конец 20-х гг.Тому без дослідження минулого, усвідомлення обєктивного історіографічного зрізу певних історичних явищ, зокрема спроб вирішення національних конфліктів у державі, неможливо, на нашу думку, будувати гармонійні міжнародні відносини, розробляти ефективну регіональну політику, формувати громадянське суспільство; по-друге, роль і значення міжнаціональних взаємин у сучасній Україні, їхній вплив на внутрішню і зовнішню політику держави висувають дослідження національного питання та його історіографії до розряду актуальних проблем історичної науки. Така ситуація вимагає не лише практичного втілення гуманної національної політики, але й наукового переосмислення процесів і явищ зазначеної сфери; по-третє, значний масив літератури, створеної від початку ХХ століття до сьогодення про вирішення українського питання в Російській імперії в 1900-1917 рр., потребує комплексного й ґрунтовного історіографічного аналізу, що дозволить викристалізувати справжню історію подій, без перекручувань, міфів та ідеологічних нашарувань змалювати обєктивний стан речей з метою використання попереднього досвіду в нинішніх умовах. Дисертацію виконано згідно з держбюджетною темою “Влада і суспільство на українських землях у ХІХ - на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи” (державний реєстраційний номер 0105U000284). Хронологічні межі дослідження охоплюють два виміри: 1) межі реальних подій, повязані з історією виникнення та діяльності українських політичних партій в Російській імперії, “Просвіти”, роботою Державної думи чотирьох скликань, а також активною участю свідомої української інтелігенції в боротьбі за народну школу та рідну мову (1900-1917 рр.). визначити елементи наступності та появу різноаспектних ідеологічних нашарувань в історичних дослідженнях, довести інформаційну значущість наукових праць для подальшої розробки історії українського питання в Російській імперії на початку ХХ ст.У першому розділі “Теоретичне та практичне підґрунтя дослідження історії українського питання в Російській імперії на початку ХХ ст.” розкрито методологічні засади дослідження, розглянуто ступінь наукової розробки теми, запропоновано періодизацію нагромадження відповідних знань, охарактеризовано використану джерельну базу та наукову літературу. В основу дисертації покладено історіографічні та конкретно-історичні методи: універсальний метод історіографічного аналізу й синтезу (для аналізу тематики й змісту праць, обґрунтування здобутих науковцями знань і встановлення повноти й вірогідності вивчення проблематики), історико-порівняльний (з метою співставлення поглядів дослідників, виявлення історіографічних аналогій і відмінностей у підходах істориків до проблеми), синхронний (для аналізу праць авторів одного й того ж історіографічного періоду, однак із протилежними методологічними підходами (розвідки істориків СРСР і діаспори), проблемно-хронологічний, який дозволив простежити започаткування досліджень із зазначеної проблематики та її подальшу розробку протягом наступних історіографічних періодів, ретроспективний, методи наступності й діалектичного підходу (для показу кількісного та якісного нагромадження матеріалу й установлення спадковості отриманих знань у наступні історіографічні періоди), діахронний (з метою розробки періодизації ґенези вивчення українського питання в Російській імперії на початку ХХ ст.). ХХ ст. спостерігається створення наукових праць, у яких використано ґрунтовний фактологічний і статистичний матеріал, однак при цьому висновки дослідників мали заангажований і деформований характер, вони ґрунтувалися на визнанні досягнень більшовицької фракції у представницькому органі Російської імперії, зневажливому ставленні до діяльності українських соціал-демократичних партій початку ХХ ст., замовчуванні здобутків національної свідомої інтелігенції (дослідження А.