Дослідження передумов актуалізації українського питання напередодні Другої світової війни. Основні етапи і напрямки політики країн Європи щодо України; наслідки реалізації німецько-радянських домовленостей. Позиції західноукраїнських політичних партій.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Робота виконана у відділі новітньої історії Інституту українознавства ім. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, СЛИВКА Юрій Юрійович, Інститут українознавства ім. Крипякевича НАН України, завідувач відділом новітньої історіїВідродження і зміцнення української державності створило передумови для науково виваженого, обєктивного дослідження й переосмислення концептуальних проблем історії України, насамперед її місця і ролі в системі міжнародних відносин кінця 30-х років ХХ століття. У цьому контексті значний науковий інтерес викликає аналіз політики держав Європи щодо українського питання напередодні і в період Другої світової війни. Актуальність наукового дослідження зумовлюється також потребою виваженого і збалансованого підходу України до налагодження політичних і економічних стосунків з іншими країнами в сучасних умовах, зокрема з її найближчими сусідами. Обєкт наукового дослідження - сутність політики країн Європи щодо України напередодні Другої світової війни, а предмет - українське питання в контексті подій, які передували початку агресії гітлерівської Німеччини та її союзників щодо Чехословаччини, а згодом і Польщі. Мета і завдання дослідження - на основі всебічного аналізу найрізноманітніших джерел, вітчизняної і зарубіжної історіографії зясувати першопричини актуалізації українського питання в світі та охарактеризувати геополітичні цілі головних ініціаторів військового протистояння, їхню політику щодо України.Це стосується, головним чином, характеристики політики Німеччини та держав Західної Європи щодо України, позиції урядів Польщі, Угорщини та Румунії в розвязанні українського питання не тільки з позиції зміцнення своєї влади в уже окупованих українських землях, але й щодо розширення експансії на Україну в процесі передбачуваного світового військового конфлікту. З кінця 80-х - початку 90-х років почався якісно новий етап дослідження концептуальних проблем історії України, зокрема її ролі в міжнародних взаєминах, виявлена роль України як важливого фактора європейської політики. Кожмінського, в якій поряд з низкою зовнішньополітичних чинників, що спонукали Польщу виступити за спільний кордон з Угорщиною, автор називає й український. Розділені кордонами чотирьох держав, українці перебували в різних умовах. Відкидаючи будь-які прояви державотворчих прагнень українців у межах Польщі, Варшава не надала українським землям автономію, гарантовану версальською системою договорів, проводила політику асиміляції.