Вивчення сфери зацікавлень українських мовознавців діаспори – історії української мови, діалектології, ономастики, лексикографії, проблеми українського правопису та термінології. Ознайомлення з основними проблемами культури мови іншомовного середовища.
Аннотация к работе
Комунальний заклад Маріупольська загально освітня школа I-III ступенів №54, м. Маріуполя, Донецької області. Підготувала: учениця 10-А класуНа сучасному етапі українське мовознавство потребує зясування низки дискусійних питань, зокрема правописних та лексикографічних. Єдина концепція вирішення цих проблем можлива лише за цілісного знання історії українського мовознавства, тобто з урахуванням результатів досліджень, здійснених як в Україні, так і в діаспорі. Якщо з дослідженнями мовознавців, які працювали і працюють в Україні, можемо ознайомитись у бібліотеках, архівах, науково-дослідних установах, то фундаментальні роботи українських мовознавців діаспори залишаються і сьогодні недоступними для всіх зацікавлених науковців, студентів і т. д. мовознавець діаспора український лексикографія Огієнка, в еміграції плідно працювали: І.Історія української мови - та сфера мовознавства, яка найчастіше фальсифікувалась навіть українськими ученими (з України) внаслідок складних історико-політичних обставин. Єдиним джерелом правдивих обєктивних досліджень стали праці українських мовознавців у діаспорі. Внесок українських мовознавців діаспори у розвиток історії української мови полягав переважно в описі та публікації давніх українських памяток, граматик та словників української мови. XV ст., який зберігається у Ватиканській бібліотеці; три українські православні катехизми XVII віку; уривок рукописного південно лемківського Євангеліє з XVII віку, побаченого ученим на виставці рукописів і стародруків у Свитнику (Східна Словаччина), та інші. Значний внесок у вивчення і видання памяток національної писемності, у справу перекладу на українську мову давніх релігійних текстів зробив І. Огієнко.Не залишилось поза увагою дослідників діаспори і словникарство. Враховуючи те, що деякі типи словників уперше були видані саме у діаспорі, можна вважати, що українські учені з-за кордону заклали основи розвитку сучасної української лексикографії. «Для вченого слова були не словниковими холодинами, а жаринами, перлами, неоціненними скарбами». Крім літературних слів, Словник подає їхні діалектні різновиди, синоніми, історію розвитку лексичних значень у європейських і, зокрема, словянських мовах, вивідні форми, широку бібліографію.Перебування в іншомовному середовищі, як правило, зумовлює проблеми культури мови. Англійська мова через особливості своєї морфології не знає такого розрізнення прізвищ: і чоловічі, і жіночі прізвища мають однакове звучання. Проте під впливом англійської в українській мові, якій властиве родове протиставлення, трапляються форми типу Марія Подільський. Одарченко присвятив цьому питанню цілу низку статей: «Називання по батькові», «Назви по батькові в українській мові». Українці у США і Канаді часом не враховують те, що запозичені слова в українській мові не завжди рівнозначні з аналогічними словами англійської мови.