Визначення напрямків впливу трудової міграції на трудовий потенціал Укрїни. Аналіз ефективності використання трудового потенціалу українців в умовах становлення й функціонування національного ринку праці. Розгляд причин сучасної трудової міграції.
Аннотация к работе
Трудові ресурси - це капітал, який завжди виступає рушійною силою покращання економічної ситуації держави та добробуту суспільства. Трудовий потенціал країни накопичується поколіннями, а саме: знання, освітній рівень, професійна кваліфікація, навички, вміння і досвід роботи а також продуктивність праці визначають темпи суспільного розвитку держави. Попри певні позитивні соціально-економічні зрушення в українському суспільстві протягом останніх років на регіональному рівні залишаються невирішеними проблеми розвитку трудового потенціалу і забезпечення ефективної зайнятості, збалансованості попиту та пропозиції на ринку праці, створення нових робочих місць тощо. У роботі буде розкрито суть поняття «трудової міграції», «трудового потенціалу», соціально-економічна характеристика трудових ресурсів, їх аналіз.Під трудовим потенціалом розуміють максимально можливі здібності людини до живої праці, якими володіє індивід, аконодав і суспільство. Щоб повніше й глибше зрозуміти категорію ТП, треба зясувати співвідношення таких понять: робоча сила - трудові ресурси - трудовий потенціал - людський капітал - людський потенціал. Маркс: робоча сила, або здібність до праці - це сукупність фізичних і духовних сил, які людина використовує у виробництві споживних вартостей (життєвих благ). А. Трудові ресурси - це працездатна частина населення, що має необхідні здоровя, здібності, знання, навички та досвід для виконання тієї чи іншої роботи. Цей капітал характеризують: 1) як результат інвестицій у людину, 2) чинник продуктивності праці, 3) як джерело доходів.З широкої точки зору трудову міграцію визначають як сукупність усіх форм територіального руху населення, повязаного з трудовою діяльністю на території іншої країни. Слід зауважити, що перш за все, трудова міграція - це тимчасові поїздки на роботу, або тимчасове переміщення з метою працевлаштування. Відповідно до статті 10 ЗУ «Про зайнятість населення» громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю за кордоном, якщо така діяльність не заборонена законодавством України та держави перебування. Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України []. Сучасний стан трудової міграції в Україні характеризується як легальним, так і нелегальним виїздом на роботу за кордон значної частини економічно активного населення держави, транзитною міграцією в Західну Європу, збільшенням кількості трудових іммігрантів.За часом: а) остаточна (незворотна) міграція - виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання; б) тимчасова (зворотна) міграція - виїзд населення в іншу країну на певний період часу; Вона передбачає, що працівники живуть в одній країні, а працюють постійно або тимчасово в іншій країні. Решта мігрантів приблизно порівну ділилася між британськими домініонами (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз) і країнами Латинської Америки (Аргентина, Бразилія та ін.). Перший центр тяжіння мігрантів сформувався в Західній Європі.Чисельність населення України аконо на 2014 р. аконодав 45,5 млн. осіб, що відповідає 29 місцю у світі за кількістю населення. З січня по травень 2014 року в нашій країні відбулося 183 635 внутрішніх міграцій осіб між областями, а також 23 036 іноземців іммігрували до України, а 5 637 громадян нашої країни емігрували за кордон, міграційне сальдо (різниця між іммігрантами та емігрантами) становило 17 399 осіб. Відносні показники зовнішніх міграцій - з розрахунку на 10 000 населення частка емігрантів становить 3 особи, іммігрантів - 12.3 осіб, а міграційне сальдо відповідно 9.2 осіб. Внутрішні міграції в нашій країні на багато більш поширені ніж зовнішні та становлять 97.5 на 10 000 осіб, тобто майже 1% громадян змінили постійне місце проживання у січні-травні. Розглянемо абсолютні та відносні показники зовнішньої міграції, емігрантів, які покинули Україну та іммігрантів, які обрали нашу державу для постійного місця проживання.На сучасному етапі розвитку глобалізації трудова міграція виступає своєрідним каталізатором цього процесу, адже вона є одночасно причиною (консолідації культур, релігій) та наслідком («стирання кордонів» між етносами, державами) глобалізації. Мігранти, що покидають Україну з метою зміни постійного місця проживання; Статистичні дані свідчать про зростання бажання українців переїхати з країни назавжди: згідно із соціологічним опитуванням американського інституту громадської думки Gallup, 21% українців, тобто майже 10 млн. осіб, хоче залишити Україну назавжди [6, 511]. Однак, аконодавгаємо двозначність наслідків такого процесу: з одного боку, відсоток людей, які повертаються після закінчення дії контрактів та угод загалом високий, але з іншого - більшість з них, проживши на території батьківщини певний час, знову їдуть працювати за кордон.
План
Зміст
Вступ
1. Сутність, особливості та характерні риси понять «трудова міграція» та «трудовий потенціал»
1.1 Сутність трудового потенціалу
1.2 Головні чинники виникнення трудової міграції
1.3 Основні види, масштаби та центри міжнародної міграції робочої сили
2. Міграційні процеси в Україні, їх значення та фактори виникнення
2.1 Аналіз міграційних процесів в Україні
2.2 Характерні риси трудової міграції в Україні на сучасному етапі розвитку
2.3 Вплив міграційних процесів на економіку України
3. Заходи і пропозиції щодо найоптимальнішого використання трудового потенціалу
3.1 Розмір та напрямки впливу трудової міграції на трудовий потенціал нашої країни
3.2 Можливості оптимального використання та подальшого розвитку трудового потенціалу України