Структурні типи мовних одиниць в українській термінології швацької промисловості. Склад української швацької термінології та генетичні джерела її формування. Способи деривації в досліджуваній термінології, словотвірні моделі та їх продуктивність.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано в Харківському національному університеті імені В.Н. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Боярова Людмила Георгіївна, Харківський національний університет імені В.Н. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Валюх Зоя Орестівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Захист відбудеться 12 червня 2009 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.20 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Протягом останніх років в українському мовознавстві активно розробляються загальна теорія термінознавства та питання, що стосуються окремих терміносистем. Сучасна українська швацька термінологія зазнала помітних змін, спричинених поступом науки й техніки та зміненням політичного устрою України. Ця термінологія як цілісна терміносистема не була ще обєктом комплексного лінгвістичного аналізу, відсутні також окремі наукові розвідки про неї. Уточнити й доповнити певні поняття термінознавства («термін», «термінологічне словосполучення», «номен», «професіоналізм»). Для аналізу відібрано близько 4500 термінів та номенів, поданих у сфері фіксації термінології (термінологічних та загальномовних словниках різного типу, опублікованих у 70-і - 90-і роки ХХ ст.У підрозділі «Термін як складник спеціальної лексики української мови» подано вимоги до сучасної термінологічної назви, уточнено визначення терміна, зясовано співвідношення між поняттями «термінологія» та «терміносистема». Термін - це слово або словосполучення, що є носієм спеціальної інформації та інструментом пізнання навколишнього світу, має певну сферу використання і значення якого розкривається в дефініції. Третій підрозділ «Термін серед інших видів спеціальної лексики» має пункти «Термін і номен» та «Термін і професіоналізм», де розкривається сутність лінгвістичних понять «номен» і «професіоналізм». Серед виявлених термінотвірних моделей більш продуктивними є двокомпонентні складені терміни - 60%, які налічують кілька видів моделей та у яких обидва компоненти мають здебільшого термінологічний характер, наприклад: «прикметник (дієприкметник) іменник» (тамбурний шов, кроєний виріб); «іменник іменник (Р.в.)» (конструювання одягу); «іменник іменник» /прикладкова модель/ (рукав-метелик); «іменник прислівник» (шов узгин); «дієслово іменник (Зн. в.)» (прокласти нитку). У третьому підрозділі «Семантичні розряди сучасної української швацької термінології» виділено 19 основних семантичних розрядів у межах усієї УТШП: назви швацького обладнання (оверлок, закрійна машина); назви деталей швацької техніки (голковід, петлетримач); назви виробничих дій і процесів у швацькій промисловості (кроїти, шити); назви інструментів, приладів та механізмів кроєння й шиття (наперсток, лекало); назви пристосувань для примірювання або показу одягу (макет, манекен); назви швацьких виробів (жакет, спідниця); назви тканин, із яких виготовляють швацькі вироби (репс, шовк); назви ниток та їх видів (мононитка, комбінована нитка); назви способів шиття швацьких виробів (машинна строчка); назви видів покрою та фасонів швацьких виробів (декольте, реглан); назви силуетів одягу (прямий силует, трапецевидний силует); назви деталей одягу (манжета, пілочка); назви видів оздоблення одягу (бахрома, рюш); назви швацької фурнітури (бісер, ґудзик); назви професій та спеціальностей швацького виробництва (закрійник, швачка); назви приладів для вимірювання (антропометр); назви підприємств (ательє, фабрика); назви галузей легкої промисловості (швацька промисловість).Семантичне ядро швацької термінології формують терміни-слова, що кількісно переважають. Гіперо-гіпонімічна парадигма - це найважливіша категорія, яка формує систему швацьких термінологічних найменувань, а також засіб їхньої тематичної організації; вона зумовлює ієрархічний характер внутрішньої структури аналізованої термінології і є чи не найвагомішим доказом її системності. Дослідження гіперо-гіпонімічних кореляцій має велике практичне й теоретичне значення, оскільки системність швацьких мовних одиниць найчіткіше простежується саме в цих відношеннях, що повинно бути одним із напрямків упорядкування термінології. За допомогою метафори терміни й номени досить часто утворюються від загальновживаних слів та в поодиноких випадках від термінів інших галузей, водночас метафоричне перенесення не є актуальним для подальшого розвитку значень швацьких мовних одиниць у межах цієї терміносистеми. Деякі моделі метонімічного перенесення можуть бути використані для створення нових значень термінів та номенів в УТШП.