Українська історична та суспільно-політична думка Наддніпрянщини національно-демократичного спрямування (середина ХІХ – початок ХХ століття) - Автореферат
Аналіз і оцінка результатів українофільського етапу національно-визвольного руху, його інтелектуальні здобутки для розвитку українського суспільства. Національно-демократичний консервативний напрям та його репрезентанти: Є. Чикаленко, В. Леонтович.
Аннотация к работе
Українська історична та суспільно-політична думка наддніпрянщини національно-демократичного спрямування (середина ХІХ - початок ХХ століття)Історіографія будь-якого народу в ХІХ - на початку ХХ ст. виконувала функцію ідеологічної підстави панування певної нації на визначеній території. Українська «неісторична» нація через свою історіографію намагалася повернутися до державного життя, побороти свій колоніальний статус у межах Російської та Австро-Угорської монархій. Нові часи вимагали розвязання нових суспільних питань - пошуки в минулому таких суспільних структур, які ніби були характерними лише для українців. Нова національна еліта, що вийшла з суспільних низів, намагалася пояснити відсутність політичних устремлінь серед вищої суспільної верстви в Україні, її політичний індиферентизм щодо питання про необхідність української державної самостійності особливостями народної самоорганізації без участі земельної аристократії та державців. Тому важливо зясувати, якими були тенденції інтелектуального розвитку суспільства; які завдання стояли перед громадою, котра сповідувала національні цінності; як можна було в умовах поліційних утисків царського режиму опиратися російській державній ідеї, протегованій централістичною державною машиною, та польській національній ідеї, підтримуваній добре організованим польським суспільством на Правобережній Україні; яким чином можна було вибудувати український шлях для здобуття національної свободи в межах Російської імперії.«Український проект - вибір інтелектуалів для збереження етнокультурних і ментальних особливостей українців» розглядаються різні варіанти розвитку суспільного життя в Україні в національній сфері. «Моделі суспільного розвитку України та шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства» йдеться про історіографію як основну суспільно-політичну науку. Українська суспільна думка, виразниками, якої так само переважно були історики, вела тривалу й послідовну ідейну боротьбу з іншими суспільними ідеями: російською панславістською і польською федералістичною, централістичною за своїм характером, моделями розвязання національного питання й побудови своїх політичних націй за рахунок (у тому числі) і українців. Українці протиставили двом своїм конкурентам ідею української демократичної нації, народу, що, не маючи державної традиції, через свою громаду зберіг свою автентичну культуру й ментальність. Антонович розробив, хоч і не подав у розгорнутому теоретичному вигляді модель українського політичного відродження другої половини ХІХ ст.