Компоненти історіографічного процесу, які відображають витоки наукового підходу до історії слов"янських народів. Становлення та етапи розвитку української історичної славістики нового часу. Напрями, тематика і методологія досліджень історичної славістики.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРоботу виконано на кафедрі всесвітньої історії Камянець-Подільського державного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий консультант: доктор історичних наук, професор, академік НАН України Смолій Валерій Андрійович, Інститут історії України НАН України, директор. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Віднянський Степан Васильович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин; доктор історичних наук, професор Мицик Юрій Андрійович, Національний університет "Києво-Могилянська академія", професор кафедри історії. Захист відбудеться "26" травня 2006 р. о 14-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (01001, Київ, вул.У сучасних умовах, коли Україна утверджується як самостійна держава і поступово інтегрується у світове співтовариство, відновлюються і збагачуються національні традиції, повертаються замовчувані імена духовних світочів українського народу, неухильно зростає суспільна роль історичної науки. Серед ряду завдань, вона покликана переосмислювати тенденції розвитку історіографічного процесу в Україні, дати обєктивний аналіз її власної історії та визначити найефективніші методи історіографічних досліджень. Ця обставина викликає підвищений інтерес як до проблеми перцепції України інтелектуальною елітою цих країн, так і до проблеми осмислення українцями сучасного та минулого словянських народів. По-третє, важливість вивчення уявлень і знань українців про словян та їхню історію зумовлюється сучасним геополітичним становищем України, яка є однією з найбільших країн континенту та її прагненням до повномасштабної участі в політичному й економічному житті Європи. Робота виконувалася на кафедрі всесвітньої історії Камянець-Подільського державного університету у відповідності до розробки планової теми "Українська історична славістика: витоки, становлення та етапи розвитку (остання чверть XVII - початок ХХ ст.) "та наукової теми відділу історії України середніх віків Інституту історії України НАН України "Українське суспільство доби раннього середньовіччя - початку нового часу: політичні, соціальні, економічні, правові, міжконфесійні взаємини, соціокультурні уявлення та ціннісні системи" (№ 0103u003921).Зясовано відмінності між поняттями "знання (свідчення) про словян", "знайомство зі словянами", з одного боку, і сутністю понять "словянознавство" або "славістика", з іншого. Автор дотримується прийнятої у спеціальній літературі дефініції, згідно з якою словянознавство (славістика) є "комплексом наукових дисциплін, що має відповідну внутрішню єдність і включає лінгвістику, літературознавство, історію (у тому числі історію культури), а частково і деякі інші науки, що вивчають суспільне життя словянських народів, їх взаємовідносини один з одним і з сусідніми народами". Що стосується словянських країн, то в цьому відношенні сфера предмету словянознавства звужується, і, крім власного країнознавства (що також є частиною славістики), під ним розуміється вивчення - історії, культури, літератури і мов інших словянських народів. Для України ж дослідження історії, мови, етнографії, літератури українського, білоруського і російського народів традиційно не вважається словянознавством. Вивчення вітчизняних сюжетів ученими кожного словянського народу збагачує науку про словян в цілому, але це не змінює визначення названого предмета для кожного народу окремо.