Особливості такої розповсюдженої форми історичного дослідження, як наратив — поняття, що фіксує спосіб буття розповідного тексту, в якому свідомість і мова, буття й час, людина та світ є тісно взаємопов’язаними. Переваги мережевого підходу в науці.
Аннотация к работе
К.: інститут історії України НАН України, 2013.В епоху ґлобальних криз відбувається радикальне оновлення мови науки: нові знання продукують нові ідеї-концепти, наповнюють новими смислами відомі поняття; ідуть процеси інтелектуалізації мови та мови наукового спілкування; наявна тенденція до індивідуалізації мови й мовних засобів самопрезентації історика. Поняття «історіографія» пройшло складний шлях від розмовної мови до теоретичного концепту, від практик історичного письма, опису та критики подій до перетворення на спеціальну галузь, рефлексивну дисципліну, самосвідомість науки. В історії понять сформувався особливий термінологічний інструментарій: «дефініція», «поняття», «термін», «категорія», а також похідні - «поняттєва свідомість», «історико-понятійна рефлексія», «поняттєве середовище», «поняттєвий простір», «мовна поведінка», «мовне виховання», «терміносистема». Укоріненість субєкта-інтерпретатора в історії продуктивна для розуміння, «історичність» котрого також принципово незнімна, базується на «забобонах», які відклалися в мові схематизму досвіду. Він обґрунтував необхідність герменевтико-семіотичного методологічного підходу в дослідженнях культурно-історичних обєктивацій, виражених у знаково-символічних формах, і розкрив проблему розуміння історії та подальшої передачі досвіду історичності.