Місце спеціальної лексики в українській лексиці. Спеціальна лексика — слова і вирази, які вживаються групами людей, об’єднаними професійною спільністю і мають два основні шари: терміни і професіоналізми. Українська спеціальна лексика та її використання.
Аннотация к работе
Завдання 1 УКРАЇНСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ЛЕКСИКА. МІСЦЕ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИЦІ Лексика - вся сукупність слів української мови. Термін лексика вживається також на позначення певних груп слів, обєднаних спільною ознакою (запозичена, застаріла, професійна, жаргонна, діалектна, поетична, експресивна лексика тощо), а також на позначення сукупності слів, що вживаються певним письменником у його творах (лексика Шевченка, Франка, Коцюбинського). Наприклад: хлібороб, щирість, будувати, щоденно, сорок, дружба, вчити, наш, сто, зверху. Слова двох перших шарів у російську, українську та білоруську мови. Спільнослов’янська лексика - це слова, успадковані через давньоруську із спільнослов’янської (праслов’янської) мови; найдавніший шар української лексики, її ядро. Важливу і велику групу спільнослов’янської лексики складають дієслова - назви дій, робіт, процесів: стояти, лежати, йти, брати, жити, воювати. Чимало в українській мові спільнослов’янських за походженням прикметників - назв кольору, смаку, розміру, духовних та фізичних якостей людини, властивостей речей та ін.: рудий, довгий, малий, вузький, кислий, солодкий, мудрий, хитрий, лютий, глухий, косий, легкий, теплий, рівний. Наприклад: Батьківщина, очолити, громадянин, плугатар, осередок, освіта, самота, піддання. Третьою групою діалектної лексики є семантичні діалектизми, тобто слова, які мають інше, ніж у літературній мові, значення: куля - милиця, бук - палиця, обруч - поряд, пасія - гнів, чудно - незручно, під - горище. - великий швейцарський учений Фердинанд де Соссюр дійшов висновку про доцільність розрізняти мову і мовлення.