Українська шабля XVII-XVIII ст. як історичне джерело: витоки, типологія, виготовлення та поширення (за матеріалами музейних колекцій України) - Автореферат
Історичне підґрунтя процесів поширення певних типів шабель в Україні та історична ретроспектива їх розвитку в місцевих умовах. Дослідження процесів, пов’язаних з виготовленням шаблі, райони пролягання торгівельних шляхів, місцезнаходження рудень.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИРобота виконана у відділі спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Дмитрієнко Марія Федорівна, Інститут історії України НАН України, головний науковий співробітник, завідувач відділу спеціальних історичних дисциплін. Офіційні опоненти: - доктор історичних наук, професор Черненко Євген Васильович, Інститут археології НАН України, провідний науковий співробітник відділу археології скіфо-сарматської зброї; кандидат історичних наук Зубко Андрій Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки.Причини незадовільного на сьогодні стану розвитку вітчизняного зброєзнавства вбачаємо у відсутності професійного для даної галузі знань наукового понятійного апарату та комплексних досліджень різних видів зброї з огляду аналізу їх джерельної інформації.Вивчення озброєння українського козацтва є важливим напрямком в історичній науці, суттєвий аспект якого становить аналіз холодної зброї. Зважаючи на визначне місце клинкової зброї в історії військової справи українського народу, варто сподіватися визначних науково-пізнавальних та практичних результатів, які можна отримати у процесі історико-зброєзнавчих студій шаблі. Тому наукова розробка обраної теми актуальна і дозволить прискорити розвиток історичного зброєзнавства, сприятиме появі праць, що складатимуть джерельну базу для історичних студій.Актуальність даної теми визначається також її доцільністю для визначення ролі військової справи України в історії військового мистецтва Центрально-Східної Європи; потребою в сучасній науковій оцінці своєрідного комплексу українського озброєння XVII-XVIII ст. та його значення для еволюції вітчизняної військової справи.Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з науковими планами Інституту історії України НАНУ, у відповідності з тематикою наукових досліджень відділу спеціальних історичних дисциплін - “Науково-методологічні та методичні проблеми спеціальних історичних дисциплін: студії з історії” (державний реєстраційний №0103V000697).Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі вивчення спеціальної літератури, різних видів документів, переважно спираючись на дані джерельного аналізу представницької кількості шабель як основних носіїв історичної інформації і предметів культури, розробити понятійний апарат історичного зброєзнавства, оцінити результати еволюції шаблі та їх значення для історичної науки, зясувати стан виробництва шабель на українських землях, визначити зміст та науково обґрунтувати термін “українська козацька шабля”. Відповідно до мети постають і завдання дослідження:-зясувати ступінь наукової розробки теми, висвітлити та охарактеризувати її джерельну базу;-визначити місце шаблі у класифікаційній схемі холодної зброї;-ввести до наукового обігу українські зброєзнавчі поняття і термінологію, що стосуються шабель і клинкової зброї взагалі;-дослідити історію виникнення та розвитку шаблі на українських землях як підґрунтя зброярських традицій XVII-XVIII ст.;-охарактеризувати виробничі умови та технологічний цикл, які необхідні для виготовлення шаблі; провести їх оцінку у визначених територіальних та хронологічних межах;-виявити основні українські центри виготовлення шабель;-простежити шляхи насичення українського ринку готовими шаблями, складовими частинами та сировиною, необхідною для їх виготовлення;-визначити місце шаблі в комплексі озброєння українського козака та наступальній тактиці козацьких бойових дій;-узагальнити дані стосовно поширення даного типу зброї серед військового стану населення України;-виявити на основі комплексного аналізу джерельної бази (матеріалів музейних колекцій та іконографічних джерел) основні типи шабель, що перебували на озброєнні українських козаків.Обєктом вивчення стали: процеси типоутворення та поширення шабель, розвиток металургійного та ремісничого виробництва на українських землях XVII-XVIII ст.Предметом дослідження стали: - особливості процесу історичного розвитку шаблі, як різновиду клинкової зброї на українських землях; - поширення та функціонування шаблі українського козацтва, визначеної за сукупністю ознак, встановлених при вивченні виявлених зразків; - особливості виготовлення та використання шаблі як продукту українського ремісничого виробництва.Хронологічні межі роботи охоплюють XVII - XVIII ст.Важливою спробою наукового обґрунтування появи шаблі, зокрема в українських землях, стала стаття М.Я.Мерпета.Важливими для нашого дослідження є роботи, присвячені зброї народів античних часів, які проживали на теренах нашої держави. Розробки В.О.Сидоренко допомогли нам встановити місце шаблі в комплексі озброєння українського козака, а архівні знахідки поповнили джерельну базу дисертації, спрямували шляхи наукового пошуку.