Систематизація сатиричних графічних творів, згідно з якою найвагоміше місце графічна сатира займає у вітчизняній пресі. Дослідження зв’язку сатиричної графіки у Галичині з розвитком українського образотворчого мистецтва в сенсі їх контекстуальності.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРоботу виконано у відділі мистецтвознавства Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент, старший науковий співробітник, ЯЦІВ Роман Миронович Львівська національна академія мистецтв, проректор по науковій роботі ФЕДОРУК Олександр Касянович, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, завідувач кафедри теорії і історії мистецтва кандидат мистецтвознавства, доцент Захист відбудеться 3 жовтня 2009 р. о 9.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.103.01 у Львівській національній академії мистецтв за адресою: 79011, м.Львів, вул.Українська сатирична графіка як невідємна складова європейського образотворчого мистецтва набувала інтенсивного розвитку з другої половини ХІХ ст. у Галичині, котра перебувала у складі імперії Габсбургів (Австрії) у час, коли більшість українських етнічних земель належали Російській імперії. Сатирична графіка наповнювалась не лише „літературно-комічним” змістом, але і новою художньою формою. З огляду на викладені вище обставини було сформульовано мету дисертації: науково обґрунтувати наявність української сатиричної графіки у Галичині як історико-мистецького явища у вітчизняній культурі, виявити основні аспекти національної школи, регіональні особливості галицької сатири другої пол. Провести пошук фактологічного матеріалу, комплексно розглядати сатиричну графіку як в друкованій, так і в рукописній пресі, аналізувати її у підготовчій (ескізи), супроводжуючій (карикатура, реклама, ілюстрація), репродукційній та авторській графіці. Дослідження є складовою завдань наукової теми: „Етнічна природа мистецьких процесів в Україні (тенденції і прояви)” (шифр теми 3-3-4-20), що виконувалася у відділі мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України за постановою бюро Відділення мови і мистецтвознавства НАН України №2 від 26.06. 2004 року.У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і головні завдання роботи, вказано предмет та обєкт дослідження, його хронологічні й територіальні межі, визначено новизну та практичне значення дисертації, подано інформацію про апробацію результатів дослідження. Щоб розкрити розвиток української сатиричної графіки у Галичині визначено наукову установку, що полягає в такій проекції, коли науковець знаходиться по відношенню до обєкту дослідження в позачасовій шкалі, виключаючи будь-які ідеологічні нашарування. Затенацький („Історія українського мистецтва”,1969) визнавали роль самоуків у розвитку естетики малюнку і культури друку сатиричних журналів. Серед сатириків були художники з академічною освітою, напівпрофесіонали (за В. ХІХ ст., однак і в більш ранній період сатирична графіка розвивалась у формі аматорського і професійного рисунку у приватних альбомах, зокрема: львівської акторки А.Специфіка поєднання сатири і графіки в рамках окремого жанру образотворчого мистецтва передбачала естетично-моральну потребу суспільства емоційного самовираження. Поширена анонімність та автографи у формі народних прізвиськ серед субєктів-творців сатири дозволяє зробити висновки, що сатирична графіка була відображенням народної сміхової культури у Галичині. Трансформація художньої форми, де поєднувалися прийоми академічного рисунку, натурного начерку, своєрідності народної течії у сатиричній графіці, а також стилістики давнього українського мистецтва дозволяє зробити висновки про вироблення синтезованих форм образотворчості у сатиричній графіці. Іронічне, саркастичне, а в період раннього модерну і цинічне, одночасне висміювання і популяризація якогось героя чи явища свідчило про багатогранність у вирішенні завдань сатиричної графіки . Порівняння обєктів сатири у формі протиставляння виявилося актуальним у творенні образної структури сатиричної графіки, яке ґрунтувалося на протиставленні негативного і позитивного, прекрасного і потворного, на більш тонких характеристиках, наприклад, у межах висміювання протиставляння комічних дурнувато-страшних образів (поліцаї, пияки, невдахи-політики) хитрувато-добродушним (корчмарі, банкіри, успішні політики).