Українська революція xvii ст. та її історичне значення: актуальні проблеми з"ясування її сутності (методичні поради викладачам, учителям і студентам) - Статья
Особливості відображення сутності національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби козацтва й поспільства у середині й другій половині XVII ст. в історичній думці. Розробка та обґрунтування нової концепції її причин, характеру й типології.
Аннотация к работе
Українська революція xvii ст. та її історичне значення: актуальні проблеми зясування її сутності (методичні поради викладачам, учителям і студентам)У цьому потоці творення достовірної панорами минув - щини, як на мій погляд, назріла потреба переосмислення багатьох принципово важливих проблем для осягнення сутності події"/подій середини й другої половини XVII ст. і її/їх місця, ролі та значення як в українській, так і в центрально-східній, східній і південно-східній європейській історії. Костомаров, мимо своєї волі, посприяв утвердженню в історіографії згаданого смислового розмежування, хоча у своїх працях «Гетьманство Виговського», «Гетьманство Юрія Хмельницького» та «Руїна» зображував їх складовими єдиного процесу боротьби за «самобутність» України (Малоросії). Яковенко й інші) істориків й нині продовжують уникати у своїх працях визнання факту національно-релігійного упослідження українців (русинів), починаючи з ухвал Пйотрковського синоду (1577 р.) польського духовенства й до 1648 р., намагаючись переконати читача у тому, що Річ Посполита була державою «надзвичайної релігійної толерантності». Смолій, «У свідомості безпосереднього виробника зявилося і закріпилося стереотипне уявлення про козака як людину, вільну від будь-яких обовязків (крім військового) перед паном і державою, але яка користувалася особливими імунітетними правами (особиста свобода, право на володіння землею, своя юрисдикція тощо)». У середині вересня анонім, перебуваючи у Львові, констатував: «вже повстання Руське і сприсяглий з поганими (себто татарами - В.С.) натовп хлопства, опанувавши всю Україну, Київське, Подільське, Брацлавське, Чернігівське воєводства і більшу частину Волинського, міста всі, замки, фортеці. здобули, висікли, костьоли пограбували, святині потоптали, шляхти так багато, католиків, ксьондзів повбивали.»23.