Аналіз мемуарної спадщини діяча українського національного руху, командира корпусу Січових стрільців Є. Коновальця, в якості важливого інформативного джерела з історії Української революції. Полеміка спогадів з іншими мемуаристами щодо ролі стрільців.
Аннотация к работе
Миколаївський національний університет імені В.О.У статті автором аналізується мемуарна спадщина діяча українського національного руху, командира корпусу Січових стрільців Є. Звернення до історико-мемуарних праць, присвячених подіям Української революції, крім суто наукового значення, умотивоване і виразною практичною потребою, адже розбудова суверенної України вимагає неупередженого дослідження, вивчення та використання досвіду державотворчих процесів 1917-1921 рр. Важливим джерелом при висвітленні визвольної боротьби й історії українських збройних сил 1917-1921 рр. є спогади колишнього командира полку, дивізії, «Осадного корпусу» та групи Січових стрільців полковника Євгена Михайловича Коновальця (1891-1938). У 1928 р. на шпальтах празької «Розбудови нації» зявилися спогади Євгена Коновальця «Причинки до історії Січових Стрільців в Українській революції» [7]. У вступі до спогадів мемуарист викладав мотивацію їхнього написання, наголошуючи насамперед на потребі дати обєктивне висвітлення історії цього військового формування Армії УНР та спростувати численні спроби негативного забарвлення легенди щодо ролі, яку відігравали в Українській революції Січові стрільці. Коновалець, тим не менше, висловлював стриманий оптимізм щодо корисності для майбутнього історіографа визвольних змагань зафіксованих на письмі свідчень безпосередніх учасників революційних подій: «Будемо сподіватися й віримо, що прийде час, коли й архівальні документи побачать світ і будуть підтвердженням понижчих заміток.