Становлення і розвиток української преси другої половини ХІХ – початку ХХ ст. на Галичині. Вплив преси на громадсько-політичне життя галичан, консолідацію національно-патріотичних організацій в боротьбі за державну незалежність і соборність України.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі політології Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник доктор історичних наук, професор Крупський Іван Васильович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення; Захист відбудеться 30 січня 2007 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Революційна хвиля, що прокотилася Європою у 1848-1849 рр., не оминула й України. Важливим чинником суспільно-політичного життя української громадськості Галичини у процесі її національного пробудження та боротьби за державну незалежність і соборність України була преса, без якої неможливий національно-культурний поступ будь-якої нації, без її вивчення неможливо відтворити обєктивну історію нації. Традиційно історики вивчають пресу як джерело, а не як важливий фактор суспільно-політичного життя, елемент культурного розвитку та політичної боротьби. У ході національного самоутвердження українців-галичан значення преси підсилювала та обставина, що галичани були частиною народу бездержавного, політично поневоленими і тому часописи ставали визначальним чинником не тільки національного самоусвідомлення, але й самоорганізації, потужним засобом впливу на різні верстви народу. Погляд на пресу як на чинник, а не лише як на дзеркало суспільно-політичного життя, є певним чином новим для вітчизняної історіографії і визначає наукову значимість теми дисертаційного дослідження.Перша - це публікації радянських дослідників, які працювали за умов тоталітарної системи, ідеологічного тиску та цензурних обмежень; друга - праці науковців Західної України (до 1939 р.) та в еміграції; третя група - творчі здобутки науковців доби незалежності України. Основним джерелом для дослідження були газети та журнали. Одними з найважливіших пресових джерел були часопис "Діло" та "Літературно-науковий вісник", а також партійні часописи Галичини 1890-1918 рр.: Русько-української радикальної партії (Української радикальної партії) - газети "Народ" (1890-1895 рр.), "Хлібороб" (1891-1895 рр.), "Радикал", "Громадський голос" (1895-1914 рр.) та "Новий Громадський голос" (1904-1906 рр.).: Української національно-демократичної партії - "Будучність" (1899 р.), "Свобода" (1900-1914 рр., 1918 р.).; Української соціал-демократичної партії-"Воля" (1900-1907 рр.), "Земля і воля" (березень 1906 - вересень 1912 рр.), журналу "Наш голос" (1910-1911 рр.), газет "Вперед" (17 грудня 1911 р. - 1913 р.) і "Праця" (квітень-вересень 1914 р.). З питань ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ Народної Республіки опрацьовано комплекти часописів "Република", "Воля" "Народ", "Свобода", "Республіканець", які виходили у Станіславові, та газети "Стрілець" та "Стрілецька думка", а також деякі регіональні (повітові) часописи - "Станіславівський голос", "Україна" та ін. Однак незабаром справу перших, власне українських, видань краю продовжив журнал “Правда”, становлення якого стало можливим завдяки фінансовій підтримці надніпрянських українців.Перші десятиліття ХІХ ст. були для українців-галичан періодом національного "пробудження", початком повільного і нелегкого усвідомлення власної національної ідентичності. До появи української преси в Галичині спричинилося піднесення національного життя українців, викликане революцією 1848-1849 рр. Початок українській пресі поклала газета "Зоря Галицька", перший номер якої вийшов у Львові в травні 1848 р. Часопис підтримував починання Головної Руської Ради, виступив на захист права українців створити в Австрійській імперії свою національно-територіальну автономію. Центральним предметом дискусії русофільських та народовських часописів були питання мови і культури, проблема вибору "русинами" орієнтирів національного розвитку. Важливою складовою системи української преси Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. стали освітньо-педагогічні часописи, які висвітлювали життя української школи, становища вчителів, обстоювали право українців здобувати освіту рідною мовою.