Характеристика сучасної України як постколоніальної, посттоталітарної та постгеноцидної країни. Кремлівська практика побудови "русского мира". Перетворення концепту Росії з ідеократичної на етнополітичну імперію, яка не може існувати без колоній.
Аннотация к работе
Українська нація: висліди ХХ століття і подолання «глухих кутів» історіїНавіть вироблена у совєтські часи розшифровка поняття «колонія» характеризує саме ситуацію, в якій опинилася УССР/УРСР у межах Совєтського Союзу з початку 1930-х, коли разом із політикою українізації були крок за кроком ліквідовані номінальні ознаки обмеженого суверенітету (республіканська система освіти, українізовані територіальні військові зєднання, кооперація на чолі з іще УНР-івськими кадрами, власна система нагород тощо). За «Советским энциклопедическим словарем», колонія - це країна чи територія, що перебуває під владою іноземної держави (метрополії), позбавлена політичної та економічної самостійності й керована на основі спеціального режиму [5, с. Відповідна стаття англомовної Вікіпедії в основному суголосна з цим визначенням і додає важливу деталь: «На відміну від маріонеткової держави або держави-сателіта, колонія не має незалежного міжнародного представництва, і її адміністрація верхнього рівня перебуває під прямим контролем метрополії» [12]. Вона наполягає - у випадку Совєтського Союзу - на «інтернаціональній дружбі народів», в інших випадках - на схожих мотиваціях, які нібито базуються на єдності корінних інтересів всього загалу, що витворює нову історичну спільноту - «велику арійську расу», «великий совєтський народ», «велику югословенску націю» тощо. Особливо це далося взнаки в 1970-80 роки, коли російські імперські соціокультурні настанови у населення метрополії та колоній створювалися спільними зусиллями значного числа чинників влади та різного ґатунку інтелектуально-опозиційних і навіть дисидентських кіл Росії.